Головна   Додати в закладки Методика складання і аудит фінансової звітності | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Методика складання і аудит фінансової звітності - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 237 Kb
Кількість завантажень:
65
Кількість переглядів:
2645
Описання роботи: Реферат на тему Методика складання і аудит фінансової звітності
Дивитись
Завантажити


Методика складання і аудит фінансової звітності.

І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності.

Мета та склад фінансової звітності.

Економічна сутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї.

Принципи підготовки фінансової звітності.

організації підготовки та подання фінансових звітів (облікова політика(наказ)).

ІІ. Методика складання фінансової звітності.

2.1. Методика складання балансу.

2.2. Методика складання звіту про фінансові результати.

2.3. Методика складання звіту про власний капітал.

2.4. Методика складання звіту про рух грошових коштів.

ІІІ. Аудит фінансової звітності.

3.1. Аудит фінансової звітності.

3.2. Єдина методологія оцінити способи фінансової звітності в країнах – членах СНД.

Висновки.

Література.


ВСТУП

Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внут­рішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо пере­оцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства по­винні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінан­сові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно вико­ристовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпоряд­ковується потребам внутрішнього, менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефектив­них управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інфор­мацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств – конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес роз­робки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оц­інки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості про­блем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгал­терського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодав­ством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгал­терського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаці­ональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків – всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забез­печення.

Вирішальну роль у гармонізації фінансової звітності підприємств, розташованих у Європі, відігравала та іще й зараз відіграє Європейська комісія, яка від імені Ради Європейської співдружності видає директиви, головною метою яких є уніфікація та гармонізація фінан­сової звітності у першу чергу транснаціональних компаній та порядок її аудиту.

У 1973 році за сприяння 00Н та Організації Європейської економічної співдружності було засновано Комітет із Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), ме­тою створення якого була розробка та публікація стандартів бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів у всьому світі. На сьогодні КМСБО розроблено 39 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), серед яких є стандарти загальнометодологічного спрямування, а також такі, що стосуються окремих об'єктів та сфер діяльності.

У 1993 році Міжнародна організація Комісій з цінних паперів (МОКЦП) підготувала уз­годжений перелік основних Міжнародних стандартів, застосування яких є обов'язковим при підготовці фінансових звітів компаній, цінні папери яких котируються на міжнародних фондових біржах.

З прийняттям цього рішення фактично було визнано пріоритетність Міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, а тому сфера їх застосування постійно розширюється.

Поступово прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно при­звели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гар­монізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та зат­вердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариства­ми та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.

Інтеграція економіки на сівтовому ринку дуже в різних контингентів зумовлює потребу не лишеу виробничій кооперації, застосування новітніх технологій, а в єдиній оцінці економічних процесів, елиних методологічних прийомах у відбраженні цих процесів у системі бухгалтерського обліку. Дані бухгалтерського обліку суб‘єктів господарювання, тобто міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створених за принципами спільних підприємств з іноземними інвесторами, використовуються для задоволення інформаційних потреб менеджерів та макетологів у вивченні інтеграційних процесів світової економіки. Крім того бухгалтерський облік і фінансова звітність використовується національними і міжнародними судово-арбітражними органами при вирішенні фінансових претензій між вітчизняними та зарубіжними суб‘єктами господарювання. Ці дєерела інформації необхідні при проведенні міжнародного аудиту судово-бухгалтерських, економіко-фінансових експертиз тощо. Для ідентифікації системи обліку у міжнародних економічних відносинах виникла потреба уц створенні мжнародних бухгалтерських стандартів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є обов'язковими нормативними документами ведення обліку і складання звітності, але мають рекомендаційну спрямо­ваність. Вони не регулюють техніку і методичні прийоми обліку в усіх країнах світу. У них відображаються основні принципи, яких необхідно додержувати при розробці національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності, щоб можна було використовувати їх у міжнародній торгівлі, інтеграції економічних процесів різних країн, вкладати іноземні інвестиції у національну економіку тощо. Прикладом використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є Основні принципи бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД. Водночас Основні принципи мають дорадчий статус, можуть змінюватися відповідно до національного законодавства кожної країни.

В Україні прийнято Урядом державну Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосу­ванням міжнародних стандартів протягом 1999-2001 рр., якою передбачено: створення національних стандартів бух­галтерського обліку; удосконалення нормативних документів з обліку витрат виробництва та формування собівартості продукції; бухгалтерської звітності; плану рахунків бухгалтер­ського обліку виробничо-господарської діяльності підпри­ємств і організацій та ін. Розробка національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється відповідно до законодавства України з використанням рекомендацій міжна­родних стандартів бухгалтерського обліку.

Міністерством фінансів України на виконання Про­грами реформування бухгалтерського обліку в першочер­говому порядку затверджені Положення (стандарти) бухгал­терського обліку, які стосуються регламентації фінансової звітності, решта Положень (стандартів) розробляються і бу­дуть затверджені у міру їх готовності.

Запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку передбачено Законом України “Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні”. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в процесі впровадження можуть конкретизуватися і доповнюватися іншими нормативними актами (інструкції, методики), зокрема це стосується складення фінансової звітності, об‘єднання підприємств та інші. Так, Законом передбачено що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюється Національним банком України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме тому ця тема дипломної роботи є актуальною.

Об‘єктом дослідження вибрано ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”. Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб на основі нормативних актів (стандартів) та літературних джерел перевірити достовірність складання ррічної фінансової звітності, виявляти недоліки при її складанні і внести конкретні пропозиції по дотриманню облікової політики підприємства і витяг прийнятих національнихї стандартів бухгалтерського обліку.

Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою Верховною Радою України у 1995 році, серед основних принципів побудови фондового ринки зазначений принцип прозорості та відкритості, який передбачає забезпечення інвесторів повною та доступною інформацією, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискри­мінації суб'єктів фондового ринку.

Система розкриття інформації на ринку цінних паперів необхідна для того, щоб його: учасники були інформовані про дії один одного, щоб вони приймали рішення, спираючись на свої оцінки реальних фактів. Інвестор, який не отримає детальної та точної інформації про те, на які цілі будуть витрачені його кошти, які фінансові успіхи і втрати об'єкта його передбачуваних інвестицій, скоріше за все, не віддасть своїх грошей зовсім. Він віддасть їх туди, де від нього не приховують інформацію, а навпаки, надають її для того, щоб він приймав рішення, які адекватні даній ситуації.

Дотримання принципу прозорості дуже актуально для акціонерних товариств, які ство­рені в процесі приватизації в Україні. В країні ще не склалися напрацьовані за десятиріччя існування західної демократії механізми участі акціонерів в управлінні компаніями. Відсутність гласності, безконтрольність та непідзвітність виконавчих органів акціонерам часто призво­дять до свавілля, відкрито? зневаги до інтересів останніх та, насамперед, дрібних утриму­вачів акцій, і, як результат, розоренню та банкрутству багатьох підприємств при особисто­му збагаченні керівництва підприємств. Середньостатичний акціонер в Україні ще психо­логічно не став господарем, а сподівається більшою мірою на компетентність та чесність керівництва. Цього, як свідчить досвід, недостатньо для виконання акціонерами функцій ефективного власника.

З іншого боку, інформаційна політика щодо розкриття інформації на ринку цінних па­перів не повинна обтяжувати самих інвесторів та сприяти недобросовісній конкуренції.

За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, сьогодні в Україні і функціонують 35,5 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999 року загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі в 1997 році - 9,97 млрд. грн. та в 1998 році - 12,24 млрд.грн. Проте з загального обсягу випуску акцій лише 21% припадає на реально залучені кошти, інші 79% - емісії при здійсненні корпоратизації, акціонуванні державних підприємств та збільшенні статутного фонду підприємства в результаті індексації основ­них фондів. Тобто і досі в нашій країні не вирішені головні завдання процесу зміни влас­ності – надходження інвестицій на підприємства і формування реального ефективного влас­ника. І саме з цієї причини дуже важливим сьогодні є питання підняття рівня зацікавленості інвесторів до українських підприємств шляхом підвищення активності емітентів на вітчизняних та зарубіжних ринках цінних паперів.

Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дот­римання правил і стандартів розкриття інформації, як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти.

Створення системи розкриття інформації на українському фондовому ринку життєво важливо як для пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, так і для залучення іноземних інвестицій. Розкриття інформації на ринку цінних паперів було запропоновано в США на початку століття, як "ліки" для стабілізації ринку цінних паперів. Як показує досвід розвитку інших країн, у тому числі Росії, в основі всіх уявлень про введення суспільного та ринкового саморегулювання лежить концепція розкриття інформації (гласності), яка є цен­тральною в забезпеченні суспільної та ринкової стабільності.

Існуюча сьогодні проблема полягає у невідповідності сучасної системи обліку світовим стандартам, особливо це стосується системи розкриття фінансової звітності.


І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності

Мета та склад фінансової звітності.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти. Так наприкінці 1997 року Комісією було прийнято рішен­ня № 54 "Про затвердження Концептуальних основ розкриття інформації емітентами цінних паперів".

Цей документ розроблено виходячи з Концепції функціонування та розвитку фондово­го ринку України, а саме принципу прозорості та відкритості, який передбачає надання інвесторам повної та доступної інформації, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку.

Метою Концептуальних основ є:

— упорядкування процесу надання інформації в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі Державну комісію) та засоби масової інформації, а також безпосередньо інвесторам;

— забезпечення захисту інформації, щоб не нанести шкоди емітенту та інвестору;

— забезпечення доступності інформації;

— встановлення відповідальності Державної комісії щодо конфіденційності при вико­ристанні інформації;

встановлення відповідальності суб'єктів фондового ринку в частині повноти та дос­товірності при наданні інформації.

Задачами Концептуальних основ є:

— розробка нормативної документації (Положення про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інформації; Проспект емісії) на базі міжнародних стандартів обліку та аудиту;

— створення механізму ефективного використання і надійного захисту інформації;

створення централізованої інформаційної бази даних учасників фондового ринку.

Основні принципи створення системи розкриття інформації:

— система розкриття інформації базується на концепції доступу на відміну від кон­цепції публікації (розповсюдження);

— система розкриття інформації орієнтована на забезпечення реалізації прав інвес­торів щодо одержання достовірної і повної інформації;

— державна реєстрація інформації вступає в дію з моменту доступу до неї інвесторів, а не з моменту прийняття;

— публікація інформації не є достатньою для її розкриття. Інформація має пройти через систему розкриття;

— система розкриття інформації базується на використанні електронної програми-анкети.

Державною Комісією були розроблені та затверджені Рішенням № 55 "Методичні реко­мендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності

Згідно з Положенням про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інфор­мації Комісія розглянула та прийняла в 1997 році - 5 788, а в 1998 році - 6 889 річних звітів відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій.

Необхідно підкреслити, що цінність інформації визначається можливістю її знаходжен­ня та доступу в регламентований час. Саме це визначає систему розкриття інформації, як орієнтовану на користувача (споживача), а не на інших суб'єктів цієї системи. А критерієм ефективності побудови системи розкриття інформації на ринку цінних паперів буде мож­ливість для будь-якого користувача знайти інформацію і отримати до неї доступ достат­ньо швидко.

Саме з цією метою за участю Комісії у листопаді 1997 року створено Центр громадсь­кої інформації, в якому є можливість ознайомитись зі звітами емітентів цінних паперів. Центр громадської інформації з моменту відкриття відвідало понад 4 000 осіб.

Однією з основних причин повільного припливу іноземних інвестицій в Україні є недо­статність інформації яку може отримати потенційний інвестор від українського підприєм­ства. Основою такої інформації є фінансова звітність підприємств.

Як свідчить світовий досвід, іноземні інвестиції, в першу чергу, спрямовуються до тих країн, які, крім економічного потенціалу, мають політичну стабільність, законодавчу врегульованість інвестиційної діяльності, дієву систему захисту прав інвесторів, сучасну та роз­винену ринкову інфраструктуру.

Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку проводить дуже важливу роботу у напрямі побудови ринкової інфраструктури. Однак сама інфраструктура є важливою, але недостатньою умовою подальшого розвитку ринку. Треба змінити менталітет вітчизняного емітента, його розуміння важливості співпраці з інвестором.

Основну увагу інвестори приділяють якості управління підприємствами. Портфельний інвестор не бажає самостійно управляти об'єктом інвестування, тому хоче бути впевне­ним, що керівництво підприємства цілком спроможне справлятися зі своїми функціями.

Оскільки головне для інвестора – це якість управління, він повинен сам побувати на підприємстві, впевнитись у ефективності обраної тактики та стратегії роботи. Таким чи­ном, кожне підприємство, що має бажання залучити західного капіталовкладника, повин­но не тільки перейти до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а й бути цілком готовим до візиту інвестора хоча б раз на рік.

Інвестори вважають, що їх потрібно інформувати про стратегію підприємства та його завдання, про тактику дій керівництва, про результати фінансової діяльності, про фінансо­ву політику та розміри прибутку, що очікуються, щоб уникнути неприємних сюрпризів. Особливу увагу треба приділяти квартальним та річним звітам. Причому останні мають бути детальними, розповсюджуватись серед інвесторів вчасно, а не через вісім місяців, повинні регулярно оновлюватись та не бути єдиним приводом протягом року для зустрічі з інвестором.

Загальні вимоги до фінансової звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтер кого обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. № 87. Дане положення встановлює:

— мету фінансових звітів;

— їх склад;

— звітний період;

— якісні хаарктеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів.

П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі – підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Основні терміни, використані у П(С)БО 1, наведені в дод. 1, П(С)БО 1 - у дод. 2.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою таке звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, яі покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття еко номічних рішень (табл.1.1.).

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Користувачі звітності

Інформаційні потреби

Інвестори, власники

Придбання, продаж та вололдіння цінними паперами.

Участь у капіталі підприємства

Оцінка якості управління

Визначення суми дживідентів, що підлягають розподілу

Керівництво підприємства

Регулювання діяльності підприємств

Банкит, постачальники та інші кредитори

Забезпечення зобов‘язань підприємств

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання

Замовники

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання

Працівники підприємства

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання. Забезпечення зобов‘язань підприємства перед працівниками

Органи державного управління

Формування макроекономічних показників

Державні органи управління тепер стали одним з цих користувачів, а не тим єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потреб інвестора (власника) та інших сторін, які приймають участь у підприємницькій діяльності, не менш важливе, ніж інтересів держави в отриманні податків. Адже якщо ніхто не буде вкладати свої кошти у бізнес, то й нікому буде сплачувати податки.

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інфор­мація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприєм­ства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

баланс;

зхвіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Новий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти~одних і тих же господарсь­ких операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та пер­спективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1.2.)

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Таблиця 1.2.

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприжмством на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їх іквідності та платостпоможності підприємства:

прогнозування майбутніх потреб у позиках;

оцінка та прогнозування змін векономічних ресурсах, які підприємство, ймовірно контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз:

прибутковості діяльності підприєвства:

структури доходів та вират

Звіт про власний капітал

Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

Оцінка та прогноз у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів

Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду

Оцінка та прогнозопераційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства

Примітки

Обрана облікова політика

Інформація не ведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов‘язкова за П(С)БО

Додатковий аналіз статей звітності, необхідних для забезпечення їхньої зрозумілості

Оцінка та прогноз:

облікової політики;

ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов‘язання;

діяльності підрозділів підприємства тощо

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звітутільки тоді, коли:

— існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'яза­них з цією статтею;

— оцінка статті може бути достовірно визначена.

Наведемо такий приклад. За Інструкцією № 139 про порядок складання річного бух­галтерського звіту підприємство має право відображати у балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені і неустойки, що визнані боржником або по яких отримані рішення суду, арбітражного суду чи іншого уповноваженого органу про їх стягнення (див. п.2.25 Інструкції). Як бачимо, в цьому випадку надається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим на стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним зако­нодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій же підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошо­вих коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості у балансі. Звичайно, підприємство повинне ще оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов'язані з даною ситуа­цією. Обгрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінена аудитором.


Рис. 2.1. Зміна критеріїв відображення статей у звітності.

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, - у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.

За МСБО майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом для прямого або непрямого збільшення грошових коштів і їх еквівалентів (рис. 2.2.)

Другий критерій допомагає визначитись тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, яи тільки розкриті в примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансвих звітів та описанням критеріям називається визнанням. Розглянемо його на прикладі

Приклад 1.

Припустимо, що на підприємство внаслідок господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, завдяки цим матеріалам воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шля­хом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матер­іали будуть відповідати критеріям визнання активів - елементів балансу. Вартість мате­ріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату. Це і є основою для оцінки цієї статті в обліку.

Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отри­маних матеріалів. Сплата - це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах барте­ру), тобто втрата у майбутньому економічних вигід підприємством. Це ознаки іншого еле­менту балансу - зобов'язань.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигід. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.


Приклад 2.

Використовуючи попередній приклад, припустимо, що у кінці звітного періоду підприєм­ство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентоспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигід від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат авітиаго періоду (збитків), про фінансові результати.


1.2.Принципи підготовки фінансової звітності.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та з/сгавну інфор­мацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

— підприємство;

— дату звітності та звітний період;

— валюту звітності та одиницю її виміру;

— відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

— консолідацію фінансових звітів;

— рипинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах;

— виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів;

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість - це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження суттєвості є скла­дання фінансової звітності у тис. грн. з одним знаком після коми. У цьому випадку суми, які становлять тисячі грн., у ній відображені не будуть.

Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяль­ності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового ста­ну, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язан­ня, сплатити дивіденди, тощо (див. табл. 2.2). Аналітичні потреби користувачів задоволь­няються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті роз-1 ташовуються у порядку зростання їх ліквідності), наданні зіставної інформації за звітний та І попередній періоди. І

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінан­совій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розу­міння фінансових звітів за поточний період.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридич­на особа, що відокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов­'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автоном­ності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшен­ня статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінан­совій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, який здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттє­во зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (при­наймні протягом наступного звітного періоду).

За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприє­мства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх прин­ципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Приклад

Припустимо, що підприємство має у активі балансу лише основні засоби, які відобража­ються за залишковою вартістю (10 000 грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (100 000 грн.) та зносом (90 000 грн.), і запаси, відображені за історичною собівартістю (2 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 12 тис. грн. У випадку припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за рин­ковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи та розрахуватися із боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилась 20 000 грн., а запасів - 3 000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 23 000 грн.

Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у випадку припинення діяльності - це вводити в оману користувачів фінансової звітності, в першу чергу креди­торів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.

В Україні, як відомо, правила підготовки звітності однакові для усіх підприємств. Такий підхід був доцільним за умов державної власності. В умовах ринкової економіки його зас­тосування економічно необгрунтоване.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період для складання річної фінансової звітності складає кален­дарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідуєть­ся, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців (рис. 2.3).

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) нарос­таючим підсумком з початку року.

Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівар­тості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівар­тості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його дос­тавку та монтаж.

Слід зауважити також на відмінностях у складі фактичної собівартості, яка зараз засто­совується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П(С)БО 1.

Розглянемо їх на прикладі собівартості готової продукції (рис. 2.4.)


Рис. 2.3. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.

Фактична

Прямі витрати

Загальновиробничі витрати

Загальногосподарські витрати

Історична собівартість

Прямі витрати

Виробничі накладні витрати

Рис. 2.4. Узагальнене порівняння складу фактичної та історичної собівартості готової продукції

Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене вироб­ництв, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

— ціна придбання;

— податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

— витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

— витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації) та

— нші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів. Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбан­ня.

Приклад

Підприємство придбало основні засоби за ціною 20 000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн.. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються по­стачальником і становлять 1 000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відобра­жені за сумою 20000-100+1 000 =20900 (грн.)

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визна­ються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'я­зання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбут­ньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття кори­стувачами економічних рішень.

П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з прин­ципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Приклади

1. Якщо ми відвантажили покупцеві продукцію і відобразили дохід у сумі 5 тис. грн. внас­лідок цієї операції, то одночасно необхідно визнати витрати, які були пов'язані з отриман­ням цього доходу, тобто собівартість відвантаженої продукції, наприклад, 3 тис. грн. Якщо ж підприємство отримало від замовника аванс у сумі 6 тис. грн. (за продукцію ціною 20 грн. за од., собівартість якої 18 грн. за од.), а відвантажило у звітному періоділише 250 од., то воно повинне відобрази .....

Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 | 5 |




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Методика складання і аудит фінансової звітності | Реферат

РефератБанк © 2019 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.
www.oncesearch.com

agroxy.com/prodat/rozh-97/zhitomirskaya-obl