Головна   Додати в закладки Мовний етикет і мовна етикетна поведінка | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Мовний етикет і мовна етикетна поведінка - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Мовознавство
Розмір файла: 16 Kb
Кількість завантажень:
78
Кількість переглядів:
2333
Описання роботи: Реферат на тему Мовний етикет і мовна етикетна поведінка
Дивитись
Завантажити


План

Вступ

1. Основні поняття про етикет.

2. Особливості мовного етикету.

3. Роль жестів в мовній етикетній поведінці.

4. Природа конфлікту і вміння ним керувати.

5. Ефекти мовної етикетної поведінки.

6. Характеристики бесіди.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Етика – філософська наука, об’єктом вивчення якої є мораль, тобто форма суспільної свідомості, суспільний інститут, який виконує функцію регулювання поведінки людини.

Слова “мораль”, “етика” сприймаються в наш час неоднозначно. Порядна людина має зважати на вимоги моралі. Є речі, які не може дозволити собі порядна людина, так само як є те, чого вона не може робити, доки лишається собою. Ми маємо виконувати свій обов’язок, протистояти нахабству й жорстокості, бути чуйними, ввічливими, створювати навколо себе атмосферу приязні та відкритості – якщо, звичайно, прагнемо бути людьми й жити по-людськи.

Нарешті, головним показником і водночас основною сферою реалізації моральної культури спілкування є актуальні процеси міжсуб’єктної взаємодії, актуальні стосунки між людьми. Нині існує чимало збірок конкретних настанов і рекомендацій щодо практичної організації міжлюдських взаємин; загальновідомий взірець подібної літератури – популярні книжки Д. Карнегі (1888 – 1955). Згаданого автора, як і інших метрів даного жанру, нерідко звинувачують – і не без підстав – у надмірному практицизмі, що узаконює маніпулювання людською моральною свідомістю. А проте деякі правила спілкування, запропоновані американським фахівцем, безперечно, заслуговують на увагу: “Щиро цікавтеся іншими людьми”, “посміхайтеся”, “будьте хорошим слухачем”, “ніколи не кажіть людині, що вона не має рації” (себто не залишайте нікого у переконанні його повної неправоти) та ін.

Якщо перелічені правила, як і багато подібних до них, явно мають певний раціональний сенс, то поряд із ними в культурному спілкуванні ми дотримуємося й суто формальних, на перший погляд, настанов, так само як і чистісіньких умовностей. Сукупність таких формальних правил, що регулюють зовнішні прояви людських стосунків (поводження з людьми, форми звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка в місцях загального користування, манери, одяг тощо), називають етикетом.

1.Основні поняття про етикет.

Слово „етикет” - французького походження. „Etiquette” у перекладі означає ярлик, етикетка й церемоніал, тобто порядок проведення певної церемонії. У російську мову це слово ввійшло в XVIII сторіччі, коли складався придворний побут абсолютної монархії, установлювалися широкі політичні й культурні зв'язки Росії з іншими державами.

Норми етикету носять єднальний характер, вони як би припускають угоду про те, що вважати прийнятним у поводженні людей, а що - не прийнятним. У зв'язку із цим спостерігається надзвичайна строкатість правил етикету в різних народів, обумовлена особливими умовами їхнього історичного розвитку. Кинути обгризену кістку іншій людині, на наш погляд, - принизити її. Шведський мандрівник Э. Лундквіст розповідає, що в папуасів Нової Гвінеї саме навпаки. Поділитися в такий спосіб своєю їжею вважається в них вищим проявом дружніх почуттів. Якщо в нашому поданні плюнути на кого-небудь значить символічно виразити презирство, то в американських індіанців плювок лікаря на пацієнта вважається знаком благовоління. Погладжування щоки в Італії означає, що бесіда настільки затяглася, що починає рости борода, але балакучий іноземець не зрозуміє натяку.

Дійсно, етикет є форма суспільного контролю за поводженням кожної людини, і порушення етикету викликає ті або інші санкції. Вони можуть бути різними: починаючи від осудливого здивування й кінчаючи штрафом за порушення громадського порядку.

Значення «етикету».

Термін "етикет" означає форму, манеру поводження, правила чемності й ввічливості, прийняті в тому або іншому суспільстві.

Особливістю того, що називається етикетом, є сполучення формальних правил поведінки в заздалегідь певних ситуаціях зі здоровим глуздом, раціональність вкладеного в них змісту.

Практичне значення етикету полягає в тому, що він дає можливість людям без особливих зусиль використати вже готові форми загальноприйнятої ввічливості для спілкування з різними групами людей і на різних рівнях.

Основи етикету досить прості. Це: культура мови, що припускає не тільки її граматичну й стилістичну правильність, але відсутність вульгарних слів, нецензурних виражень, слів-паразитів й елементарна ввічливість, що припускає вміння здороватися, прощатися, говорити "будь ласка", "будьте ласкаві", "будьте люб'язні", "вибачите", дякувати за допомогу, послугу, бажати спокійної ночі, доброго ранку, гарного апетиту, здоров'я й ін.

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні відносини, тому що не можна існувати, не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В своїй основі ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншому місці і за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність - в області моральної культури і про красу, порядок, благоустрій, побутовій доцільності - в області культури матеріальної.

2. Особливості мовного етикету

У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет спілкування. Часто ми не звертаємо увагу на те, як ми говоримо. На питання, зв'язані з вибором стилю мови, якоюсь мірою дасть відповідь вивчення стилю розмови. Дослідження в цій області показали, що існує три основних стилі ведення розмови.

Перший стиль - людина може розмовляти, як «батько» з дитиною.

Другий стиль - «дитина» звертається до «батька» за підтримкою. Звичайно, це не в буквальному розумінні, що людина говорить по-дитячи, але відносини, що зв'язують його з тим, про що і кому він говорить, нагадують відносини «батька» і «дитини».

І, нарешті, третій стиль – стиль «дорослого», людина коли говорить не виражає своє відношення до того, що він говорить, і очікує від співрозмовника такої ж емоційно нейтральної відповіді.

Ці три стилі ведення розмови умовно можна позначити трьома пересічними окружностями. Протягом декількох хвилин та сама людина може використовувати в спілкуванні всі три стилі. Якщо співрозмовник почуває стиль і відповідає згідно цьому, така комунікація називається рівнобіжною. Рівнобіжне використання стилів дозволяє домогтися найбільшої ефективності під час бесіди і мобілізувати сили співрозмовників.

Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо. Діловий стиль реалізується також в усній формі у ділових нарадах, публічних виступах, телефонних розмовах.

На зборах, нараді, засіданні парламенту показником культури ділового мовлення є правильне називання головуючим прізвищ тих, хто виступає.

Наприклад:

Слово надається професору (-ові), (інженеру), (депутату)... . А далі? Потрібна форма давального відмінка.

Називний відмінок

Давальний відмінок

чол. р.

жін. р.

1. Шевченко

Шевченку, –ові

Шевченко

2. Сірик

Сірику, –ові

Сірик

3. Миколаєць

Миколайцю, –еві

Миколаєць

4. Лесів

Лесеву

Лесів

5. Чернега

Чернезі

Чернезі

6. Яворський

Яворському

Яворській

7. Ковалишин

Ковалишину

Ковалишиній

Якщо виникає побоювання, чи правильно утворена форма давального відмінка, то можна використати інший варіант цього речення:

– Зараз виступає професор Салій (називний відмінок).

–За ним виступатиме декан Ковалів (називний відмінок).

–Готується до виступу інженер Сірик (називний відмінок).

При використанні фрази:

–Підготуватися...(кому?) знову виникає потреба у давальному відмінку.

Усякі ділові контакти починаються знайомством, яке здійснюється через посередника або безпосередньо. Прийнято вважати, що знайомство через посередника має більш офіційний характер і зобов‘язує нових знайомих вітатися один з одним, навіть якщо вони не будуть підтримувати знайомства.

Той, хто знайомить двох людей між собою, повинен не лише назвати їх імена, по батькові і прізвища, а й посаду, звання та інші необхідні в цій ситуації дані. Після знайомства розмову розпочинає старший за віком чи за посадою.

Фрази, якими користується посередник:

–Я хочу познайомити вас з ... .

–Дозвольте познайомити вас з ... .

–Дозвольте відрекомендувати вам ... .

Без посередника:

–Я хотів би з вами познайомитися.

–Мені хотілося б з вами познайомитися.

–Дозвольте з вами познайомитися.

–Дозвольте відрекомендуватися.

–Дуже приємно. Я радий з вами познайомитися.

–Дуже радий, що знайомство нарешті відбулося.

Вітання

Добрий ранок. Доброго ранку.

Добрий день. Доброго дня.

Добрий вечір. Доброго вечора.

Добридень. Привіт.

Доброго здоров‘я. Моє шанування.

Радий вас бачити. Як справи? Здоров‘я?

Дякую. Добре. Прекрасно.

Прощання і побажання:

До побачення. Бувайте здорові.

На все добре. Добраніч. До завтра.

До скорої зустрічі. Прощавайте.

Ідіть здорові. Щасливої дороги. Хай щастить.

В добру годину. З Богом.

Виходячи ненадовго:

Я не прощаюсь. Ми ще побачимось.

До вечора. До зустрічі.

Прохання – подяка:

Прошу вас... . Будьте люб‘язні... . Будь ласка... .

Дозвольте... . Мені хотілося би попросити Вас... .

Чи можу я попрохати Вас... .

Вам не важко буде... . чи не могли б Ви... .

Добре, що ми про все домовилися.

Дякую за цінні поради, за нову інформацію.

Дякую, що вислухали мене.

Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.

Категоричне прохання:

Я попросив би вас... .

Прошу. Будьте ласкаві.

Цілком можливо. Спробуємо.

Прохання-відмова:

Відмова потребує значно складнішої формули:

–На жаль, не можу... .

–Мені дуже шкода, але... .

–Шкодую. Що не зміг... .

–З задоволенням би, але... .

–Охоче, але... .

–Мені незручно відмовляти, але... .

–Я радий би дозволити. Але... .

При цьому можна дати пораду:

–Дозвольте порадити Вам... .

–Дозвольте дати Вам пораду... .

–Я порадив би Вам... .

–Чи можу я дати Вам пораду... .

–Може, Вам слід було б... .

Якщо не почули сказаного:

–Пробачте, що Ви сказали?

–Прошу!

–Пробачте, я не почув Ваших останніх слів.

Формули пробачення:

Пробачте! Вибачте! Даруйте

Прости мені. Друже! Я хочу попросити у вас пробачення.

Формула: Я вибачаюсь! – помилкова.

Подяка:

–Прийміть мою щиру вдячність... .

–Дозвольте висловити Вам подяку... .

–Дуже вдячний за Вашу турботу... .

–Щиро вдячний і зворушений Вашою увагою...

–Це дуже люб‘язно з Вашого боку. Спасибі... .

–Не знаю, як Вам і подякувати...

–Спасибі, Ви дуже люб‘язні...

–Дякую. Ви так багато зробили для мене!

–Спасибі. Я Вам так зобов‘язаний!

–Як же мені віддячити за Вашу допомогу? Спасибі Вам велике.

Співчуття:

–Прийміть моє найщиріше співчуття:

–Дозвольте висловити Вам...

–Прошу прийняти мої найщиріші...

–Я хотів би висловити Вам...

–Я розумію Ваше горе.

–Я сумую разом з Вами.

–Дякую за співчуття!

Комплімент:

–З тобою так цікаво розмовляти!

–Ти сьогодні так чудово виступив!

–Приємно бачити, як Ви посвіжішали, відпочили...

–Дякую за комплімент. Це Вам тільки так здається.

–Спасибі, Ви явно перебільшуєте!

–Я радий це чути.

–Мені приємно почути це від вас.

–Я те ж саме можу сказати про вас.

3.Роль жестів в мовній етикетній поведінці

Люди не тільки слухають, що їм говорять, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираження обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше. //




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Мовний етикет і мовна етикетна поведінка | Реферат

РефератБанк © 2019 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.
www.velomarket.org.ua

velomarket.org.ua

xn--e1agzba9f.com