Головна   Додати в закладки Облік дебіторської заборгованості | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Облік дебіторської заборгованості - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Фінанси
Розмір файла: 256 Kb
Кількість завантажень:
125
Кількість переглядів:
1670
Описання роботи: Реферат на тему Облік дебіторської заборгованості
Дивитись
Завантажити


ому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.

На рахунку 377-1 відображаються розрахунки з дебіторами за різними наданими послугами. Користувачами послуг є такі дебітори: Електрон-Газ, Теплосіть, ТРК Степ, ПП Більченко, П’ятихацький ЖЕК, Жовтоводським міський суд, Аварійно рятувальна служба, ПП Колесник, Жовтоводським центр зайнятості, Хлібозавод, ЖУС, ВАТ «Авто» АТП, АППБ «Аваль»та ін. Вони отримують послуги: з ремонту споруд, послуги (ремонт) транспорту, рекламні щити, інформаційні послуги, квартплата та ін.

Підприємство надало ВАТ «Авто» АТП в оренду автобус підтвердженням цього є додаткова угода (Додаток Ш), розрахунок вартості автобуса (Додаток Щ), рахунок-фактура (Додаток Ю) та податкова накладна (Додаток Я). Відобразимо в бухгалтерському обліку розрахунки бухгалтерськими проведеннями, які відображаються в табл.2.4

Таблиця 2.4

Облік розрахунків з покупцями та замовниками

пп

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Сума

Додаток

Дебет

Кредит

1

Нараховуємо дохід за користування автобусом

377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

703 «Доходи від реалізації робіт, послух»

287,26

Щ Рахунок-Фактура

2

Нараховуємо НДС

703 «Доходи від реалізації робіт, послух»

64 «Розрахунки за податками та платежами»

47,88

Я Податкова Накладна

3

Нараховуємо орендну плату

377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

713 «Дохід від операційної оренди активів»

287,26

Ю

4

Нараховуємо НДС

713 «Дохід від операційної оренди активів»

64 «Розрахунки за податками та платежами»

47,88

Я

На рахунку 377-2 відображаються розрахунки з дебіторами по наданню ритуальних послуг таким підприємствам як: Електрон Газ, Теплосіть, Електросіть, ВАТ «Авто» АТП, Хлібозавод, ЖУС.

На рахунку 378 відображаються розрахунки з дебіторами по вивезенню сміття.

На рахунку 379 відображаються розрахунки з дебіторами з оренди приміщень, а саме на рахунку 379-1 відображаються розрахунки з дебіторами з комунальних послуг, на рахунку 379-2 – з експлуатаційних витрат.

Синтетичний облік рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» на підприємстві наведено в додатку К.

Перелік основних користувачів послуг наведено в додатку Н,П,Р.

Операцій не відображені у зв’язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Можна зробити висновок, що заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами. До категорії дебіторів, які відносяться до інших відносяться: розрахунки з дебіторами по різним наданим послугам, розрахунки по ритуальним послугам, розрахунки по вивозу сміття, розрахунки з дебіторами з оренди приміщення, розрахунки з дебіторами по комунальним послугам, розрахунки з дебіторами по експлуатаційним послугам.

Аналітичний облік на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.

2.4. Відображення дебіторської заборгованості у фінансовій звітності

В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями (Додаток 1,2,3,4,5).

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) – сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Дебіторська заборгованість по нетоварних операціях відображається в рядках 180-210 ΙΙ розділу активу балансу.

У статті “Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050 “Балансу”) показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Ця стаття відповідає дебетовому сальдо рахунка 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” та відображає вартість заборгованості за майно, передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані та іншу дебіторську заборгованість, наприклад, розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками тощо.

При складанні звітності підприємство аналізує стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.

Оскільки активи повинні відображатись за вартістю, що реально може бути отримана від їх використання, продажу або зазначенням резерву сумнівних боргів. Заборгованість, зменшена на величину резерву, відображає кількість грошей, що дійсно можуть надійти на підприємство. При цьому необхідно правильно розрахувати резерв сумнівних боргів.

Нарахування резерву сумнівних боргів відображається в складі статті “Інші операційні витрати” звіту в формі №2 “Звіт про фінансові результати” в рядку 90. Поточна дебіторська заборгованість, не пов’язана з розрахунками за реалізовані товари, роботи, послуги, списується з балансу з відображенням у складі витрат за тією ж статтею і в тому ж рядку.(Додаток 6,7,8,9,10)

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.(Додаток 11,12,13,14,15).

В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку 940 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в 950 рядку – інша поточна дебіторська заборгованість. (Додаток 16,17,18,19,20).

В формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість» дебіторська заборгованість відображається більш детально. (Додаток 21,22,23).

Отже, дебіторська заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Нарахування резерву сумнівних боргів відображається в складі статті “Інші операційні витрати” звіту в формі №2 “Звіт про фінансові результати”. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі, та в формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість»

2.5. Інвентаризація дебіторської заборгованості

Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. Члени інвентаризаційної комісії встановлюють терміни виникнення дебіторської заборгованості, її реальність, осіб, винних у пропущенні термінів позовної давності, перевіряють вжиті заходи зі стягнення заборгованості.[11]

На рахунках обліку розрахунків із дебіторами повинні залишатися виключно узгоджені суми, відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.

Перед початком інвентаризації підприємство-кредитор усім дебіторам повинно передати виписки про їх заборгованість, що пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або надати свої заперечення.

При інвентаризації стану розрахунків із працівниками підприємства перевіряються звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми заробітної плати, які підлягають депонуванню, а також суми та причини виникнення пере виплат працівникам; обґрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами та крадіжками.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, простроченій заборгованості, а також оцінці дебіторської заборгованості.

Результати інвентаризації розрахунків оформлюються актом. У ньому перераховуються рахунки, за якими проводилась інвентаризація, зазначаються суми непогодженої заборгованості, безнадійних боргів, а також заборгованості, за якою закінчився термін позовної давності. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка, в якій наводяться назви й адреси дебіторів, сума заборгованості, зазначаються причини її виникнення, з якого часу та на підставі яких документів. За сумою дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності, в довідці зазначаються особи, які винні в пропущенні цих термінів.

Кожний об’єкт інвентаризації має вартісну оцінку, правильне визначення якої є однією з вимог дотримання принципу об’єктивності.

Специфіка проведення інвентаризації дебіторської заборгованості полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю:

1) прийоми перевірки окремого документу: формальна перевірка; арифметична перевірка; нормативно-правова перевірка;

2) прийоми перевірки декількох документів, що відображають одну і ту ж або взаємопов’язані операції: зустрічна перевірка; взаємний контроль;

3) прийоми перевірки документів, що відображають рух однорідних цінностей: контрольне порівняння; відновлення кількісно-сумового обліку; хронологічна перевірка.

Специфікою процесу інвентаризації дебіторської заборгованості є необхідність перевірки поряд з суто бухгалтерською інформацією відповідності здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.

Загальний строк позовної давності для правовідносин, що регулюються законодавством України, визначено Цивільним кодексом України і становить три роки, але в окремих випадках може встановлюватись спеціальна позовна давність, менша або триваліша порівняно із загальною (від 1 до 10 років).

Для міжнародних договорів можуть бути встановлені інші правила, які відповідають Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів АCONF6315, яка ратифікована Україною. Відповідно до неї строк позовної давності становить 4 роки.

Дата виникнення заборгованості та початок строку позовної давності можуть не збігатися, тому важливо перевірити обидві дати. Суми, за якими минув строк позовної давності, повинні бути списані з балансу з відображенням у складі доходів.

Перед початком проведення інвентаризації необхідно скласти акти звірки взаємної заборгованості.

Акти звірок були складені між ЖВЖРЕО та Криворізьким ЕТЦ та КП «ЖВК «ДОР», які наведені в додатках 24,25,26 розбіжностей не виявлено.

За актами звірки розрахунків з дебіторами комісія встановлює строки виникнення, можливість погашення заборгованості й осіб, з вини яких пропущено строки позовної давності.

При інвентаризації заборгованостей складається акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими кредиторами та дебіторами.

До акта інвентаризації розрахунків додається довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість, за якою строк позовної давності минув.

Безпосередньо відображення в фінансовій звітності результати проведених інвентаризацій не знаходять, однак опосередковано вони відображаються наступним чином:

· в Балансі (ф. №1) суми розбіжностей між даними обліку та даними, що були отримані за результатами інвентаризації, відображаються в ΙΙΙ та ΙV розділах пасиву Балансу – довгострокові та поточні зобов’язання відповідно (див. дод. 1,2,3,4,5);

· в Звіті про фінансові результати (ф. №2) наслідки проведених інвентаризацій знаходять відображення у складі інших операційних доходів, інших операційних витрат, інших доходів, інших витрат (див. дод 6,7,8,9,10);

· в Звіті про рух грошових коштів (ф. №3) – як збільшення (зменшення) поточних зобов’язань та інші надходження та платежі (див. дод. 11,12,13,14,15);

· в Звіті про власний капітал (ф. №4) – у складі виплат власникам (у разі неправильного нарахування дивідендів) (див.дод. 27,28,29,30,31);

· у Примітках до річної фінансовий звітності (ф. №5) – у розділі V “Доходи і витрати” у складі інших операційних доходів та витрат; інших доходів та витрат (див. дод. 16,17,18,19,20).

Висновок. Інвентаризація дебіторської заборгованості полягає у виявленні за відповідними документами її залишків і ретельній перевірці обґрунтованості сум, які обліковуються на рахунках. При інвентаризації стану розрахунків із працівниками підприємства перевіряються звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми заробітної плати, які підлягають депонуванню, а також суми та причини виникнення пере виплат працівникам; обґрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами та крадіжками. Результати інвентаризації розрахунків оформлюються актом. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка. Специфіка проведення інвентаризації дебіторської заборгованості полягає в тому, що перевірка здійснюється за допомогою прийомів документального контролю. Безпосередньо відображення в фінансовій звітності результати проведених інвентаризацій не знаходять.

РОЗДІЛ 3

АУДИТ І АНАЛІЗ РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ НА ЖОВТОВОДСЬКОМУ ВИРОБНИЧОМУ ЖИТЛОВО-РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОМУ ОБЄДНАННІ

3.1. Мета і завдання аудиту дебіторської заборгованості

3.1.1. Організація та методика проведення аудиту дебіторської заборгованості

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб"єктів господарювання, нарахування дивідендів.

Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З розвитком ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.[44]

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному розвитку економіки в Україні основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного завдання направлене на задоволення потреб усіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну від інших суб"єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який перевіряючи, повинен надати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і стратегічні завдання. Одним з найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами.[50]

Можна сказати, що в значній мірі, причиною економічної кризи в нашій країні являється криза платежів, яка проявляється у тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб"єктами підприємницької діяльності.

Мета аудиту дебіторської заборгованості - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку дебіторсько-кредиторської заборгованості у звітності, тобто у балансі підприємства.

Завданим, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості наступні:

· оцінити систему внутрішнього контролю за дебіторсько-кредиторською заборгованістю, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;

· виявити данні, які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

· знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;

скласти програму і методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості;

· здійснити аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості;

· видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.

Більш загально, мета і завдання аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості – це виявлення недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

Призначення аудиту дебіторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства.[44]

В державних же масштабах з"являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків з постачальниками, покупцями та замовниками є:

§ Нормативні документи з аудиту;

§ Річна і квартальна звітність:

- Баланс Ф N1 (див. дод. 1,2,3,4,5);

- зведений звіт ДКЗ Ф №1-Б (див. дод. 21,22,23);

- аналітична відомість-розшифровка ДКЗ к Ф N1-6;

- розрахунки і декларації.

• Головна та касова книги, оборотна сальдова відомість (Додаток 32,33);

• Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків

• Первинні документи з обліку розрахунків за перевіряємий період:

- накладні (див. дод. У, Я);

- рахунки ( див. дод. Т,Ю)

- договори (див. дод. С,Ш) та інші.

3.1.2. Оцінка системи внутрішнього контролю на підприємстві

Будь-який економічний суб"єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим підприємством є внутрішній контроль, який виступає засобом двостороннього зв"язку між об’єктом управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан підприємства і практичне виконання управлінських рішень.[49]

Проведення аудиту на підприємстві починається з оцінки ефективності організації бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Суб"єктами внутрішнього контролю виступають:

· управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній, поточний та наступний контроль;

· обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських процесів;

· спеціальні внутрішні контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю.

Раціональна організація системи внутрішнього контролю за станом розрахунків на підприємстві сприяє зміцненню договірної та розрахункової дисципліни, підвищенню відповідальності за дотриманням платіжної дисципліни, скороченню дебіторської заборгованості, покращанню фінансового стану суб"єкта господарювання.

За результатами внутрішнього контролю аудитору слід оцінити величину ауди­торського ризику в цілому та при перевірці дебіторської заборгованості й зо­бов"язань зокрема, тобто з"ясувати ймовірність того, що суттєві помилки, які є в облі­ку дебіторської заборгованості та зобов"язань, можуть залишитися невиявленими і вплинуть на достовірність усієї фінансової звітності.

Система внутрішнього контролю - це особлива форма контролю, який забезпечує достовірність інформації підприємства, збереження грошових і матеріальних цінностей, підвищення ефективності господарювання, відповідність системи внутрішнього аудиту вимогам законодавчих та нормативно-правових актів і норм, зменшення витрат на проведення зовнішнього аудиту.

В додатку 34 подано тест внутрішнього контролю дебіторської заборгованості на ЖВЖРЕО.

За результатами тесту внутрішнього контролю дебіторської заборгованості на ЖВЖРЕО є ефективною і надійною.

На ЖВЖРЕО має місце достатній контроль за наявністю договорів на реалізацію продукції. В хронологічному порядку ведеться реєстрація договорів. Кожен договір візується підписом головного бухгалтера. Крім того, ведеться контроль за виконанням вірних зобов"язань.

Загалом, контроль за дебіторською заборгованістю та зобов"язаннями на заводі можна назвати високим. Адже ж, доступ до комп"ютеризованих записів дебіторської заборгованості зобов"язань обмежений тими особами, яким необхідний такий доступ у рамках їхніх службових обов"язків.

На Жовтоводському ВЖРЕО внутрішній контроль полягає в перевірках головним бухгалтером - веденням бухгалтерського обліку, складання звітності та в контролі за діяльністю всього підприємства директором об"єднання.

На ВЖРЕО не існує ні підрозділу, ні посадової особи, які б здійснювали аудиторські перевірки, що є небажаним у роботі підприємства. Так як аудитор, що постійно працює на підприємстві знає слабкі і сильні сторони такого підприємства, то він може легко виявити і допомогти виправити поточні помилки у роботі бухгалтерії підприємства, а також, за необхідності, змінити стратегію розвитку підприємства.

Можливо, якби на досліджуємо му підприємстві працював аудитор, то воно не мало б штрафних санкцій від зовнішніх перевірок, таких як КРУ чи інші.

Розглянувши результати останніх перевірок ВЖРЕО КРУ, ми побачили, що незначні помилки в організації ведення бухгалтерського обліку були знайдені при документальному оформленні основних засобів та при веденні обліку дебіторської заборгованості.

А саме КРУ була виявлена недосконалість заповнення Інвентарних карток з обліку основних засобів (ОЗ-б). Недолік в їх заповненні полягав в тому, що в вищезазначеній карточці зазначається недостатньо повна інформація про об"єкт основних засобів.

Стосовно виявлених недоліків в обліку дебіторської заборгованості слід зазначити, що КРУ при перевірці виявив в документах ВЖРЕО дебіторську заборгованість певного замовника послуг (на підприємстві назва замовника не розголошується), а перевіривши документацію замовника не виявив існування у нього відповідної кредиторської заборгованості. До того ж у ВЖРЕО не знайшлося документів на замовлення вищезгаданих послуг. Тому КРУ змусило ВЖРЕО списати дебіторську заборгованість даного замовника, незважаючи на те, що фактично послуги надавалися.

Тому слід зробити висновок, що система внутрішнього контролю не достатньо розвинена на досліджуємому підприємстві, що веде до негативних наслідків під час проведення зовнішніх перевірок.

3.1.3. Планування аудиту, стадії і процедури аудиту

Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської та кредиторської заборгованості має свою певну послідовність.

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка складається з окремих послідовних етапів, які в узагальненому вигляді можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих статей звітності), заключний етап. Вважається, що аудитор повинен приступити до виконання аудиту ще до закінчення звітного періоду, який буде перевірятись. На жаль, цього правила не завжди додержують українські аудитори, що деякою мірою погіршує якість аудиту. [49]

Почнемо зі складання листа зобов’язання аудитора.

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 210 визначає умови до­мовленості про аудиторську перевірку. В ньому мають місце наступні розділи: вступ, лист-зобов"язання про проведення аудиторської пе­ревірки, повторні аудиторські перевірки, прийняття зміни в завданні та додаток, в якому наведено приклад листа-зобов"язання про прове­дення аудиторської перевірки.

Перш за все аудитор і замовник повинні погодити умови пере­вірки, які потрібно задокументувати в листі-зобов"язанні, або в ін­шій договірній формі.

Цей стандарт допомагає аудиторові підготовити листи-зобов"язання, які стосуються аудиторських перевірок фінансових звітів.

В інтересах і замовника і аудитора доцільно, щоб аудитор до по­чатку проведення аудиторської перевірки надіслав замовникові лист-зобов"язання, який допоможе уникнути непорозумінь щодо завдання.

Форма і зміст листів-зобов"язань про проведення аудиту можуть бути різними для різних замовників, але в них обов"язково повинна бути:

- мета аудиторської перевірки фінансових звітів;

- відповідальність управлінського персоналу за фінансові звіти;

- обсяг аудиторської перевірки;

- посилання на чинне законодавство, положення та норми профе­сійних організацій, яких дотримується аудитор;

- форма будь-яких звітів і висновків чи інший спосіб повідомлен­ня результатів завдання;

- вимога про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів в документах та регістрах обліку при проведенні аудиторської перевірки.

Аудитор може указати в листі-зобов"язанні на:

- заходи, пов’язанні з плануванням аудиторської перевірки;

- необхідність отримання від управлінського персоналу письмо­вих підтверджень, які стосуються пояснень за результатами проведеного аудиту;

- прохання про підтвердження замовником умов перевірки шля­хом підтвердження отримання ним листа-зобов"язання;

- опис робочих листів, звітів чи висновків, які аудитор планує ви­дати замовникові;

- порядок обчислення суми гонорару та форму розрахунку. При необхідності можна укласти домовленість:

- про залучення інших аудиторів і експертів з деяких аспектів аудиторської діяльності, а також залучення внутрішніх аудиторів і інших працівників замовника;

- координувати роботу з попереднім аудитором (якщо аудитор вперше працює із замовником);

- обмежити, де можливо, відповідальність аудитора;

- послатися на будь-які подальші угоди між аудитором і замов­ником.

Приклад листа-зобов"язання про проведення аудиторської пере­вірки Жовтоводського ВЖРЕО наведено у додатку 35.

Договір на проведення аудиту

Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту. При цьому листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами договору.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, він документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі.

Договір на проведення аудиту має суттєві відмінності від інших договорів, які ви­користовуються в підприємництві. У першу чергу це врахування інтересів третьої сторони (споживачів інформації фінансової звітності), яка не бере участі в укладан­ні договору та перед якою аудитор фактично несе відповідальність (у тому числі ма­теріальну) при завданні збитків у результаті неякісної перевірки. Тому перед підпи­санням угоди аудитору необхідно не тільки чітко зрозуміти бажання клієнта, і, по можливості, допомогти йому правильно сформулювати своє замовлення. Якість проведення аудиторської перевірки, безконфліктність взаємовідносин аудитора з клієнтом, однозначне трактування прав та обов"язків сторін значною мірою за­лежать від чіткого укладання договору на проведення аудиту.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна від­повідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно врахову­вати в договорі певну специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не зверта­ють уваги. Так, у договорі на аудит бажано передбачити право аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку, визначити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки, тощо. У договорі можна передбачити авансу­вання клієнтом послуг аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде внесення до договору пункту, що зобов"язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі пе­ревірки (виділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентариза­ції, надання аудиторові транспорту і готелю у разі необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді вносять у договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично виконаної роботи аудито­ра у випадку одностороннього розірвання договору клієнтом.

Для того щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зо­бов"язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовити в договорі всі ключові аспекти взаємодії, які виника­ють у зв"язку з його укладанням.

Приклад договору на проведення аудиторської пере­вірки Жовтоводського ВЖРЕО наведено у додатку 36.

Розрахунок аудиторського ризику та суттєвості

Суттєві відхилення – це відхилення, які можуть впливати на рішення користувача фінансової звітності. Відхилення можуть вважатися як помилки, так і шахрайство. Після того як виявлено помилки, аудитор робить висновки щодо їх суттєвості.

Суттєвість – це виражена в абсолютних одиницях можливість інформації вплинути на рішення її користувачів.

Розрізняють три основні рівні суттєвості помилок:

1-й рівень – це помилки суми, яких незначні, і зміст їх також незначний, тому вони не можуть вплинути на рішення користувачів інформації. В даному випадку помилки в звітності вважаються не суттєвими і видається позитивний аудиторський висновок;

2-й рівень – це суттєві помилки, які впливають на прийняття користувачами тих, чи інших рішень, але не дивлячись на це, зовнішня фінансова звітність підприємства в цілому об’єктивно відображає фінансовий стан підприємства. В даному випадку аудиторський висновок буде складено з деякими зауваженнями і буде носити характер умовно-позитивного;

3-й рівень – це помилки в обліку та звітності, які ставлять під сумнів вірність і об’єктивність всієї звітної інформації в цілому. В даному випадку аудитором при видачі висновку буде викладена негативна думка, або взагалі відмова від видачі висновку.

Рівень суттєвості визначається, виходячи з його меж, які прийнято вважати на рівні від 1 до 10%, при чому від 1 до 5% - це низький рівень суттєвості, а від 6 до 10% - високий.

Визначення рівень суттєвості помилок на Жовтоводському ВЖРЕО приведено у додатку 18.

Інформаційний ризик – це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачами, містить суттєві відхилення і не відповідають дійсності.

Розрізняють поряд з інформаційним і аудиторський висновок – це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення.

Аудиторський ризик поділяється на:

- властивий – це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку, або певній категорії операцій до суттєвих переключень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі поряд з помилками по інших операціях того, що до них не застосовуються заходи внутрішнього контролю підприємства;

- ризик контролю – це ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю підприємства за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає в не виявленні помилок системою внутрішнього контролю організації і повністю залежить від діяльності адміністрації. Функціонування системи внутрішнього контролю досліджується аудитором, її тестуванням, яке включає:

а) перевірку документів, які підтверджують функціонування внутрішнього контролю;

б) опитування і нагляд за контрольними процедурами, які не знаходять письмового підтвердження, з метою визначення їх фактичного існування і виявлення осіб, які їх проводять;

в) повторення процедур контролю.

- ризик не виявлення – це суб’єктивна ймовірність того, що процедури, які застосовуються аудитором в процесі перевірки, не дозволять виявити існуючі в організаціях суттєві помилки. Ризик не виявлення – це та частка похибки у проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при існуючих клієнтах, системах обліку і внутрішнього контролю, за умови проведення аудиту за існуючими нормативами.

Ризик контролю і властивий ризик не залежить від аудитора і не може на них впливати, тоді як ризик не виявлення помилок є результатом аудиторської перевірки і за нього аудитор несе повну відповідальність.

Ризик контролю і властивий ризик оцінюються аудитором за допомогою складання анкети тестування діяльності підприємства.

Ризик не виявлення помилок можна розрахувати за допомогою наступної формули 3.1:

AR = IR × KR × DR, (3.1)

де AR – загальний аудиторський ризик

IR – властивий ризик

KR – ризик контролю

DR – ризик не виявлення помилок

AR – визначається аудитором самостійно на основі оцінки ефективності системи внутрішнього контролю, і його значення має бути від 1 до 5%.

IR та KR ми беремо із підсумків анкети тестування системи внутрішнього контролю.

Ризик не виявлення помилок розраховується за наступною формулою 3.2:

(3.2)

Якщо рівень DR > 50%, то аудитор може відмовитися від проведення аудиту.

Листок оцінювання властивого ризику та ризику невідповідності внутрішнього контролю на Жовтоводському ВЖРЕО приведено у додатку 37.

Складання плану та програми аудиту

Планування проведення аудиту

Згідно міжнародного стандарту МСА 300 «Планування» були закла­дені методичні рекомендації щодо планування діяльності аудиторсь­кої фірми, які спрямовані на якісне і своєчасне виконання аудитор­ських робіт, супутніх послуг та надання впевненості.

Планування забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт.

Планування аудиту включає складання загального плану, роз­робку аудиторської програми, допомагає аудитору організувати пра­цю, здійснити обстеження за роботою асистентів.

План розробляється таким чином, щоб в ньому визначався час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані по­винен відображатись перелік і обсяг виконаних робіт, строки вико­нання, процедури, що здійснюються аудитором.

Складений план аудиту переглядається керівником підприємства, що підвищує якість та ефективність аудиту.

Приклад планування проведення аудиторської пере­вірки Жовтоводського ВЖРЕО наведено у додатку 38.

Після укладення листа-зобов’язання чи договору розпочинаються роботи першого рівня планування. При цьому визначаються конкретні виконавці з урахуванням професійного рівня персоналу та його зайнятості.

Під час призначення виконавців враховується: кількісних та якісний склад, а також термін і види робіт. На першому етапі планування розробляється попередній бюджет часу.

Для розрахунку бюджету часу приймається до уваги попередня оцінка властивого ризику та ризику контролю, рівня суттєвості та попередній досвід.

Приклад розрахунку бюджету часу для Жовтоводського ВЖРЕО приведено у додатку 39.

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторсь­ких робіт є програма аудиту.

Програма аудиту — це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об"єкту, процедури, необхідні для виконання постав­лених завдань, обсяг і термін їх виконання.

Програма аудиту дебіторської заборгованості.

Незалежно від обраного способу організації перевірки аудитор складає програму перевірки, де встановлює перелік аудиторських процедур, які б дали змогу:

1. Встановити достовірність первинних даних бухгалтерського обліку щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів.

2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах та облікових регістрах.

3. Перевірити правильність ведення обліку запасів відповідно до чинних законо­давчих та нормативних актів, облікової політики суб"єкта господарювання.

4. Перевірити достовірність відображення залишку запасів у звітності суб"єкта господарювання.

5. Перевірити стан забезпечення збереження запасів у суб"єкта господарювання.

6. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб"єкта госпо­дарювання, які залежать від достовірності, повноти й своєчасності відобра­ження господарських операцій, пов"язаних із рухом виробничих запасів.

Програма аудиту дебіторської заборгованості Жовтоводського ВЖРЕО представлена в додатку 40.

3.2. Проведення аудиту дебіторської заборгованості на ЖВЖРЕО

3.2.1. Перевірка достовірності відображення залишків за розрахунками у звітності ЖВЖРЕО

Достовірність сум за дебіторською заборгованостями на підприємстві перевірялася шляхом звіряння по кожній статті балансу на дату перевірки з сумами заборгованості, відображеної в облікових регістрах і первинних документах.

Джерелами інформації даної перевірки були первинні документи та облікові регістри з обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами. Вивчались також відповідні журнали-ордери і відомості журнально-ордерної форми обліку, баланс та інші фінансові звіти.

Результати звірки дебіторської заборгованості на підприємстві на кінець 2006 року були занесені в розроблений аудитором робочий документ (див. Робочий документ 1).

Робочий документ 1

Аудиторська фірма Больбот Тетяна Іванівна

Підприємство Жовтоводське ВЖРЕО

Період перевірки 05.02.2007 – 16.02.2007 р.

Терміни перевірки 2 тижні (10 днів)

Звірка сум за дебіторською заборгованістю на ЖВЖРЕО на кінець 2006 року

Розрахунки

Суми, за даними балансу, тис. грн

Код рядка

Суми, за даними форми №1-Б

№ рядка

Відхилення, +/- тис. грн

Довгострокова дебіторська заборгованість

187,9

050

188

030

+0,1

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

3181,1

160

3181

030

+0,1

Дебіторська заборгованість з бюджетом

381,5

170

382

050

+0,5

Разом

3750.5

3751

З робочого документу видно, що сума дебіторської заборгованості майже співпадає з даними. Це пояснюється тим, що суми є заокругленими.

Під час проведення аудиту були вивчені аналітичні рахунки за кожним дебітором в результаті чого встановлено, що підставних аналітичних рахунків в обліку не має. Контроль на підприємстві за цим дуже жорсткий і махінації з боку бухгалтерів тут неможливі.

З’ясувалося, що випадків укриття дебіторської заборгованості шляхом відображення в балансі звернутого залишку замість розвернутого на ЖВЖРЕО за перевіряємий період не було. При цьому вивчались наступні рахунки: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками", "Розрахунки з різними дебіторами" і т.д.

3.2.2. Аудит розрахунків із покупцями та замовниками

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудито­ру доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матері­алів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків поля­гає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. В акті ре­зультатів інвентаризації розрахунків слід вказати назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. За названими ви­дами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має прикла­датися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що та числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правиль­ності оплати за відвантажені матеріальні цінності, послуги, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити ре­альність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником. Такі розходження — наслідок занедба­ності обліку розрахункових операцій або результат зловживань.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності ство­рення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебі­торської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Пе­ревіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контоко­рентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З по­купцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.

Розрахункові операції можна досліджувати суцільним методом. Однак, цей метод потребує багато часу і є дуже трудомістким. Саме тому, при аудиті розрахункових операцій на ЖВЖРЕО застосуємо метод вибіркової перевірки документів, котрий дозволяє виявити можливі недоліки, порушення та зловживання за значно коротший період часу. Така перевіркапотребує глибокого аналізу як облікових записів, так і звітних. Важливо знати різні варіанти та способи викриття можливих порушень, зловживань, незаконного виникнення дебіторської заборгованості.

Перш за все, з"ясуємо наскільки раціональні форми розрахунків для застосування на ЖВЖРЕО. Адже ж, використання раціональних форм розрахунків забезпечує зближення моментів отримання покупцями матеріальних цінностей та здійснення платежу і сприяють зниженню залишків матеріальних цінностей.

Основним завданням аудиту розрахунків з покупцями та замовниками було перевірка правильності відображення даних в первинних документах: Договорах (див. дод. С,41), Рахунок-фактура (див. дод. Т, 42,45), податкова накладна (див.дод. У,43,46), розрахунок вартості послуг (див. дод. 44), Акт прийняття здачі робіт (див.дод. Ф).

Аудит розрахунків з покупцями та замовниками дозволив встановити не тільки правильність, але й своєчасність і повноту розрахунків. Для цього під час перевірки розрахунків із покупцями перевірялось чи укладені договори по наданню послух, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем послугу. (Робочий документ 2)

Робочий документ 2

Аудиторська фірма Больбот Тетяна Іванівна

Підприємство Жовтоводське ВЖРЕО

Період перевірки 05.02.2007 – 16.02.2007 р.

Терміни перевірки 2 тижні (10 днів)

Вибіркова перевірка розрахунків з покупцями та замовниками

Назва дебітора

Дата надання послух, що вказана в РФ

Дата перевірена за даними накладних

Відхилення за даними аудиту

строках, дні

сума, грн.

Жовтоводське управління будівництва

РФ №СФ-2688 від 28.04 2007р

28 квітня 2007

-

-

СхідГЗКа

РФ №– 591 від 23.01. 07

23.01.07

-

-

ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»

РФ №СФ-001377 від 21.02.07

21.02.07

-

-

Вибіркова перевірка показала, що покупці розраховуються в повному обсязі з ЖВЖРЕО за отримані товари, роботи, послуги. Термін оплати, обумовлений в договорі не порушується.

Фінансовий стан підприємства залежить від співвідношення йог ліквідних засобів, тобто всіх засобів, котрі швидко можуть перетворюватися в готівкові кошти. Чим вище ліквідність, тим стабільніше підприємство. Саме тому, в ході аудиту на підприємстві перевірялися документи, пов’язані з виникненням дебіторської заборгованості та вивчалася реальність цих сум та надійність дебіторів з точки зору виплати ними своїх боргів.

Таким чином, було виявлено, що на підприємстві регулярно проводяться звірки розрахунків. Також встановлено, що в бухгалтерії ЖВЖРНО, при необхідності складаються документи з нагадуванням про необхідність погашення боргів, які потім відправляються дебіторам.

3.2.3. Аудит розрахунків із підзвітними особами

В умовах формування ринкової інфраструктури великого зна­ .....

Страницы: 1 | 2 | [3] | 4 | 5 | 6 |




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Облік дебіторської заборгованості | Реферат

РефератБанк © 2019 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.