Головна   Додати в закладки Організація державної служби в Україні | Реферат


Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info Безкоштовні Реферати, курсові, дипломи - ceramicsink.info | Реферат банк.
 Пошук: 

 

 




Організація державної служби в Україні - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Державне регулювання
Розмір файла: 133 Kb
Кількість завантажень:
123
Кількість переглядів:
3473
Описання роботи: Реферат на тему Організація державної служби в Україні
Дивитись
Завантажити


ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Організація державної служби в Україні»

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота присвячена комплексному аналізу інституту державної служби, організації його діяльності та функціонування. Розкриттю принципів державної служби, їх характеристики та реалізації. В дипломній роботі досліджено деякі проблеми, що виникають в процесі організації функціонування інституту державної служби та внесено пропозиції щодо їх вирішення.

Виконана робота складається з трьох розділів, які в свою чергу діляться на пункти і в повному обсязі розкривають тему дипломної роботи.

Текстова частина містить друковані 80 сторінки.

АНОТАЦИЯ

Дипломная работа посвящена комплексному анализу института государственной службы, организации его деятельности и функционирования. Раскрытию принципов государственной службы, их характеристики и реализации. В дипломной работе исследовано некоторые проблемы, которые возникают в процессе организации функционирования института государственной службы и внесены предложения относительно их решения.

Выполненная работа состоит из трех разделов, которые в свою очередь делящиеся на пункты и в полном объеме раскрывают тему дипломной работы.

Текстовая часть содержит 80 печатанные страницы.

ANNOTATION

Diploma work is devoted the complex analysis of institute of government service, organization of his activity and functioning. To opening of principles of government service, their description and realization. In diploma work investigational some problems which arise up in the process of organization of functioning of institute of government service and suggestions are brought in in relation to their decision.

The executed work consists of three sections which are in same queue divided by points and in full expose the theme of diploma work.

Text part contains printing 80 pages.

Зміст

Вступ. 4

Розділ І. Місце та призначення інституту державної служби в Україні. _9

1.1. Теоретично-методологічні засади державної служби в Україні. _ 10

1.2. Види державної служби. _ 21

1.3. Класифікація державних службовців. 29

Розділ ІІ. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні. 35

2.1. Природа і сутність принципів організації і функціонування державної служби. _36

2.2. Характеристика принципів організації та функціонування державної служби. _41

2.3. Реалізація принципів державної служби в умовах демократичної соціальної правової держави в Україні. 49

Розділ ІІІ. Проблемні питання вдосконалення державної служби. _55

3.1. Гендерний аспект державної служби. _56

3.2. Проблеми кадрового забезпечення державної служб _62

3.3. Співпраця України з Європейським Союзом з питань реформування вітчизняної державної служби. _69 Висновки. 73 Список використаних джерел. _76

ВСТУП

Початок ХХІ століття характеризується активним процесом становлення нової української державності, що відповідала б сучасному рівню розвитку суспільства. Україна прагне наблизитись до стандартів Європейського Союзу, які мають стати нормою життя. Першочерговими завданнями, які слід вирішити у реалізації такого прагнення є дотримання верховенства права, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Успіх у розв’язанні цих складних завдань значною мірою залежить від професіоналізму державних службовців, які є головним чинником ефективності державної машини. Державна служба є тим суспільним інструментом, який забезпечує стабільність держави як інституту, зумовлює послідовність й наступність у проведенні державної політики, тяглість у наданні публічних послуг.

Незалежна Україна створила базові елементи демократичного суспільства, однією з перших на пострадянських теренах сформувала більшість інститутів публічної адміністрації. Важливим кроком у створенні нових інститутів громадянського суспільства було прийнято у 1993 році Закон України «Про державну службу».

Законодавче регулювання суспільних відносин, які охоплюють діяльність держави зі створенням правових, організаційних, економічних, соціальних умов для реалізації громадянами права на державну службу, визначення загальних засад діяльності статусу державних службовців дозволило Україні напрацювати власний новітній досвід демократичного урядування в умовах перехідної економіки. Однак неоднозначна пострадянська спадщина, далеко не завжди сумісна з принципами демократії та верховенства права, відсутність у політикумі єдиного бачення щодо ролі, місця і пріоритетів подальшого розвитку державної служби не змогли належним чином забезпечити у чинному законодавстві чіткі перспективи для реформування державної служби. Невідповідність деяких положень чинного законодавства про державну службу демократичним нормам Європейського Союзу, недосконале регулювання суспільних відносин у сфері державної служби спричинило стрімке погіршення протягом останніх років якісного складу корпусу державних службовців, де професіоналізацію та політизацію державної служби в цілому.

Наразі розробляється проект Закону України «Про державну службу», спрямований на подолання розриву між сучасними вимогами демократичного суспільства та діяльністю державного апарату. Метою прийняття Закону є побудова в Україні професійної та ефективної державної служби, що завдяки орієнтації на задоволення споживача послуг, патріотизму та доброчесності кожного державного службовця забезпечить сталий розвиток держави, її утвердження на міжнародній арені.

Професіоналізація державної служби вимагає створення нової фахової еліти, когорти професіоналів, які пишаються своїм українським походженням, знають рідну мову та звичаї, історію свого народу. Історичні знання виховують патріотизм, віру у свої сили, визначають наш майбутній шлях, дають можливість у розбудові сьогодення та майбутнього спертися на багатий досвід попередників.

На жаль, в Україні досі не було проведено комплексного наукового дослідження витоків та особливостей формування власного інституту державної служби, становлення ключових рис сучасної національної адміністрації в різних політичних умовах, в різні історичні епохи.

Для заповнення цих прогалин, урахування уроків минулого при розбудові сучасної державної служби, популяризації національної адміністративної традиції Головне управління державної служби України ініціювало спеціальний науково-історичний пошук.

Значимість державної служби пов’язується з її роллю в реалізації функцій держави, її органів, усього державного апарату. Концепція адміністративної реформи в Україні, інші політико-правові документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України передбачають розбудову нової сучасної моделі державної служби, модернізацію її відповідно до світових стандартів. Метою реформування цього інституту є, як вже згадувалося попередньо, створення справді професійної, високоефективної , стабільної та авторитетної державної служби. Для успішної реалізації зазначених цілей і завдаь вона повинна будуватися на таких принципах: верховенства права та законності; пріоритету прав і свобод людини та громадянина; гласності та зовнішнього контролю; рівного доступу громадян до державної служби; єдності вимог, що ставляться до державної служби; професіоналізмуй компетентності, етичності; обов’язковості рішень вищих посадових осіб і державних органів; персональної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків і службової дисципліни; політичної нейтральності та стабільності; соціальної захищеності державних службовців; поєднання державних і регіональних інтересів.

Запровадження якісно нової державної служби, на нашу думку, повинно починатися з наукового обґрунтування та законодавчого визначення її правових засад, принципів організації та функціонування, які характеризують державну службу як цілісний правовий інститут, самостійний інститут адміністративного права. Впровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності послуг громадянам є одним з основних завдань державних службовців в Україні.

Деякі теоретичні аспекти системи принципів організації державної служби, їх реалізації розглядалися в різні часи в працях учених-адміністративістів, теоретиків права в процесі дослідження окремих проблем державної служби – С.С.Алексєєва, А.П.Альохіна, Г.В.Атаманчука, Д.М.Бахраха, І.Л.Бачило, К.С.Бєльського, А.А.Воробйова, В.М.Горшеньова, Д.А.Керімова, Ю.М.Козлова, А.М.Колодія, Б.М.Лазарева, О.О.Лукашової, Г.В.Мальцева, В.М.Манохіна, І.П.Пахомова, Г.І.Петрова, О.Ф.Скакун, Ю.М.Старилова, С.С.Студенікіна, Ю.О.Тихомирова, В.А. Юсупова, Л.С.Явича, В.А.Яковлєва, Ц.А.Ямпольської та інших.

В Україні дослідженню загальних аспектів цієї проблеми в сучасних умовах приділяли увагу В.Б.Авер’янов, О.Ф.Андрійко, О.М.Бандурка, Ю.П.Битяк, І.П.Голосніченко, С.Д.Дубенко, С.В.Ківалов, В.Л.Коваленко, В.К.Колпаков, І.Ф.Корж, О.Д.Крупчан, І.Г.Леліков, В.К.Малиновський, Н.Р.Нижник, О.Д.Оболенський, О.В.Петришин, Г.Й.Ткач, В.В.Цвєтков, В.М.Шаповал та інші.

Мета й завдання дослідження полягає у розробці загальної теоретичної концепції принципів державної служби, удосконаленні правового регулювання організації та функціонування державної служби в Україні, виявленні сутності змісту, побудови їх системи з метою надання рекомендацій і внесення конкретних пропозицій до чинного законодавства. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

· розкрити місце та призначення інституту державної служби в Україні та її історичні витоки;

· навести оцінку соціально-правового значення принципів права в регулюванні державно-службових відносин;

· проаналізувати наявні в науковій літературі погляди щодо правової природи принципів державної служби, визначення їх поняття та сутнісних рис;

· дослідити систему принципів державної служби, проаналізувати її теоретичну модель;

· розкрити роль і місце принципів організації державної служби;

· проаналізувати концепцію реформування системи державної служби;

· внести конкретні пропозиції щодо напрямків удосконалення державної служби в умовах розбудови в Україні правової держави та виробити рекомендації щодо їх практичної реалізації.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в галузі організації державної служби.

Предметом дослідження є принципи організації державної служби, їх становлення й розвиток у практичній діяльності органів державної влади й у законодавстві України.

У дипломній роботі використовувались сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права, політології, соціології тощо.

Для одержання найбільш достовірних наукових результатів у роботі використовувалися діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний, конкретно-соціологічний та інші методи.

За допомогою інструментів діалектики – аналізу, синтезу, аналогії визначено підходи до поняття, ознак, функцій принципів права в регулюванні адміністративних правовідносин, показано особливості принципів організації державної служби, сформульовано їх поняття, проаналізовано їх роль у регулюванні управлінських відносин. На підставі структурно-функціонального й системно-структурного методів проведено класифікацію принципів державної служби, обґрунтовано місце й призначення принципів організації державної служби. Зазначені наукові прийоми, а також порівняльно-правовий метод дали можливість здійснити аналіз національного та зарубіжного законодавства, на основі чого було дано характеристику системи державної служби та її організації, вироблено пропозиції щодо їх практичної реалізації, напрямків удосконалення діяльності державної служби й правового регулювання суспільних відносин у цій галузі. Історичний та соціальний методи були застосовані при збиранні, аналізі інформації, з’ясуванні соціально-економічних та політичних умов упровадження принципів державної служби.

Розділ І. Місце та призначення інституту державної служби в Україні.

Сучасне суспільство об"єднує багато різних соціальних структур як державних, так і недержавних. Кожна з цих структур займає вла­сне місце в системі соціальних відносин, виконує відведену їй суспі­льством роль у вирішенні різнорідних соціальних завдань. Однак служба у суспільстві не являє собою відокремлену організаційну структуру, як будь-яка державна або недержавна організація. Вона є невід"ємним елементом будь-якої організації, умовою провадження організацією своїх справ. Організаційного уособлення в масштабах суспільства й держави служба ніколи не мала і не має. Лише на за­гальнодержавному рівні існують структурні підрозділи, до завдань яких переважно входить підготовка проектів нормативних актів, реєстрів службовців, пропозицій щодо підготовки й розстановки кадрів. Тому мова повинна йти про місце і роль служби не як уосо­бленого органу, а як сумісної діяльності осіб. Вона є продовженням і затвердженням процесу формування певної організації чи системи організацій . Насправді, поки служба належним чином не організована, не має особового складу з визначеними повноважен­нями, організація та уся її схема і структура залишається бездієвою, такою, що не в змозі виконувати покладені на неї завдання. Лише особовий склад, службовці надають органу, організації здатність діяти, виконувати доручену справу.

1.1. Теоретично-методологічні засади державної служби в Україні.

Для розуміння сутності державної служби слід з"ясувати її межі та предмет. Сам термін «служба» має декілька значень. Найбільш часто під ним розуміється один з видів платної суспільно корисної діяльності, що полягає в здійсненні управління, соціально-культур­ному обслуговуванні громадян [22, C.10-19]. При цьому можна виділити такі основні особливості праці службовців.

а) володіння особливим предметом праці - інформацією, яка водночас с засобом впливу службовців на тих, ким вони управля­ють. Службовці, як правило, збирають, обробляють, передають, створюють інформацію;

б) оплачуваний характер праці, тобто за працю вони отриму­ють заробітну плату;

в) виконання волі тих, кому вони підпорядковані, хто оплачує їх роботу;

г) зайняття керівних посад у державних, громадських, приват­них та інших організаціях.

Означене місце служби визначає її роль як соціально-організаційного явища. Остання може бути виражена двома насту­пними положеннями. По-перше, служба виступає як рушійна, поту­жна система, що надає життя організації. Усі інші частини внутрі­шньої структури організації лише забезпечують діяльність служби, службовців. Зрозуміло, що саме якість цієї рушійної сили, актив­ність і професіоналізм визначають її діловий статус, рівень позити­вної роботи та престиж в очах організацій і населення. По-друге, служба спрямовує діяльність.органа та в процесі реалізації компе­тенції зберігає і забезпечує цей напрямок.

Будь-яка сучасна держава характеризується багатоманітністю цілей, завдань і функцій, від професійного й чіткого виконання яких залежить ефективність функціонування того чи іншого державно-організованого суспільства. Світовий досвід і етан сучасних відно­син у нашій країні свідчить: сучасне суспільство не може нормально функціонувати й розвиватися поза державою, незалежно від її упо­рядкованого впливу на розвиток найважливіших суспільних відно­син. Цим і обумовлюється необхідність у кваліфікованому і потуж­ному державному апараті. У свою чергу ефективність діяльності держави, результати виконання нею своїх економічних, соціальних, організаційно-управлінських та правових функцій визначається сис­темою створених в усіх гілках державної влади органів, організа­ційно-структурною побудовою останніх і врешті-решт якіснішим складом кадрового потенціалу державних служб, структур та під­розділів. Історичний досвід свідчить, що зі зміною держави, її типу, характеру, завдань змінювалась і сама державна служба [26, с.4-8]. Державна воля, яка реалізується через державну службу, має різний характер і формується різними суб"єктами: в демократичній державі - народом і тоді держава знаходиться під контролем соціуму, в тоталітарній - однією особою, тобто діє поза суспільним контро­лем .

Державну службу традиційно розглядають у трьох аспектах: соціальному, політичному і правовому [37с.118-131]. Характери­зуючи коротко кожний з аспектів державної служби, слід підкресли­ти, що перший полягає у здійсненні завдань і функцій держави в житті суспільства; другий пов"язаний з формуванням державної влади, її здійсненням відповідними органами (законодавчими, ви­конавчими, судовими), їх вищим керівництвом, а також Президен­том України від імені народу; третій обумовлений державно-правовою природою державної служби, спрямуванням на практич­не виконання функцій і завдань конкретних органів апаратом цих органів (державними службовцями) відповідно до статусу конкрет­ного працівника, порядку проходження служби та ін., що завжди вимагає правового регулювання і реалізується за допомогою пра­вових норм.

В юридичній науці головна увага приділяється правовій харак­теристиці державної служби, її адміністративно-правовій формі, що цілком зрозуміло [31,с.156]. Певною мірою ці традиції продовжуються. Не викликає сумнівів, що характеристика державної служби лише з позиції притаманних їй організаційно-правових форм не може дати повного уявлення про цю складну соціальну систему, носить дещо односторонній характер, але для практики державного будівницт­ва, виконання функцій держави у справі забезпечення прав і свобод людини й громадянина, інтересів підприємств, установ та органі­зацій така характеристика має першочергове значення.

Як соціальний інститут державна служба являє собою історич­но сформовану стійку форму організації спільної діяльності осіб, що знаходяться на службі держави. У державі, виходячи з її функціона­льних особливостей, діють різноманітні соціальні інститути - полі­тичні, економічні, інститути духовної сфери життєдіяльності суспі­льства та ін. У межах названої класифікації державна служба відно­ситься до політичних інститутів: держава, політичні партії, армія, суд, прокуратура тощо. У своїй сукупності вони виражають існуючі в даному суспільстві політичні інтереси і відносини. Соціальний ас­пект полягає в тому, шо держава повинна турбуватися про підгото­вку для виконання її функцій відповідних категорій осіб, які на професійній основі зможуть вирішувати комплекс питань, що постають ] перед державою і суспільством. Соціальний аспект просліджується і в можливостях громадян займатися державною службою та службою в недержавних органах і організаціях. Це право, крім громадянства, не повинно пов"язуватися з іншими факторами — походженням, статтю, соціальним і майновим станом, національністю чи расовою приналежністю тощо. Але при зарахуванні на державну службу освіта, професійна підготовка, у деяких випадках стан здоров"я, дієздатність, судимість та інші повинні обов"язково враховуватися. Проблеми політичної характеристики державної служби також є важливими для опрацювання її поняття та поділу на види. Політичний аспект зв"язує державу й громадянина, людину — заради кого має діяти держава і перед ким вона відповідальна. Сутність І питання тісно пов"язана з розв"язанням проблеми встановлення статусу державних службовців, поділом посад на адміністративні і політичні, відокремленням політичної діяльності від виконання функцій відповідного органу.

З"ясування сутності, природи сучасної державної служби об"єктивно вимагає розгляду її як особливого різновиду суспільно корисної праці [26, с 84]. З-поміж основних видів суспільно корисної праці Д.М.Бахрах виділяє: виробництво матеріальних цінностей, надання господарських послуг на відплатних засадах; духовне виро­бництво; службу в державних, громадських, релігійних, іноземних, і міжнародних організаціях; навчання, тобто засвоєння соціальної програми; домашнє господарювання: фізичне й духовне самовдос­коналення; безоплатна суспільно корисна діяльність поза межами батьківщини; підприємництво [32,с.102]. Таким чином, одним з най­суттєвіших видів цілеспрямованої діяльності людей в інтересах сус­пільства є служба. Це поняття використовується по-різному: як вид діяльності людини, як соціально-правовий інститут, як система спеціальних органів держави, як духовна діяльність. Служба поля­гає у виконанні певних управлінських функцій чи сприянні їх вико­нанню, здійсненні державної діяльності, забезпеченні самого управління, соціально-культурному обслуговуванні людей тощо . Одним з різновидів служби є саме державна служба, функціо­нуюча практично у всіх сферах життєдіяльності держави і суспільства, наприклад «таких, як:

а) управління соціально-культурною сферою (освітою, охоро­ною здоров"я, наукою, соціальним захистом населення);

б) управління економікою (промисловістю, сільським госпо­дарством, використанням і охороною природних ресурсів, торгів­лею, фінансами і кредитом, зовнішньо-економічною діяльністю);

в) управління адміністративно-політичною сферою (обороною, безпекою, внутрішніми та закордонними справами, юстицією)» .

Отже, державна служба є особливим різновидом служби. Вона характеризується двома найважливішими особливостями. З одного боку, державна служба покликана виконувати завдання і функції держави, а з іншого - це трудова діяльність щодо здійснення даних функцій і вирішення конкретних завдань. Як підкреслював ще свого часу В.М.Манохін, поняття, основні риси, завдання і функції держа­вної служби можна визначити лише розкриваючи взаємозв"язки й взаємозалежність державної служби із завданнями, функціями, фо­рмами діяльності держави [31, с.145]. З огляду на це, вона має декіль­ка аспектів: соціальний, політичний, соціологічний, правовий, орга­нізаційний, моральний.

За умов побудови демократичної правової соціальної держави ключовим аспектом функціонування державної служби України слід вважати її соціальний зріз. Соціальний аспект державної служби є первинним, висхідним стосовно інших аспектів досліджуваного фе­номена. «Держава є сильною тоді, коли вона відбиває інтереси на­роду, по крайній мірі, його більшості, коли здійснюється координа­ція діяльності державних органів з інститутами громадянського суспільства. Завдяки такій координації створюється формальна і неформальна система вироблення та здійснення політики держа­ви» .

У політичному аспекті державна служба - це діяльність щодо реа­лізації державної політики, досягнення вироблених усіма політичними силами державно-політичних цілей і завдань у суспільстві та державі. У цьому ключі державна служба - найважливіший фактор стабільності в суспільстві, адже від її функціонування та ефективності залежать стабільність і сталість суспільних відносин. У соціологічному аспекті державна служба - це практична реалізація функцій держави, компе­тенції державних органів. У цьому сенсі важливим є виявлення міри ефективності державної служби, практики і проблем її функціонувания. «Орган управління являє собою сукупність службовців - людей, об"єднаних формально встановленими цілями в рамках певного типу адміністративної (різновиду соціальної) організації» [32,с.132-133]. У правовому вимірі державна служба є юридичним встановленням дер­жавно-службових відносин, під час реалізації яких і досягається прак­тичне виконання посадових обов"язків, повноважень службовців і ком­петенції державних органів. У даному аспекті чітко виявляється інституційність державної служби. «Державна служба - комплексний право­вий інститут, утворений з норм різних галузей права й охоплюючий велику кількість підінститутів». Цей інститут являє собою систему правових норм, регламентуючих державно-службові відноси­ни, тобто права, обов"язки, обмеження, заборони, стимулювання, від­повідність службовців, проходження державної служби, порядок вини­кнення і припинення службових відносин. В організаційному аспекті державна служба пов"язується з структурно-функціональними елементами державного апарату. У цьому сенсі вона виявляється як система, утворена з наступних елементів: формування організаційних і проце­суальних основ діяльності державного апарата, побудова і правовий опис ієрархії посад, виявлення, оцінка, стимулювання та відповідаль­ність працівників. Моральний аспект державної служби характеризує її з точки зору етичних основ проходження служби тими або іншими ка­тегоріями державних службовців.

Україна, відповідно до ст. 1 Конституції України, визначається як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держа­ва . Державна служба, обслуговуючи державу повинна насампе­ред захищати людину, особу, громадянина. Тому цілі, завдання, функції і принципи державної служби повинні походити від інтере­сів, цілей, завдань і волі соціуму. На жаль, таке соціальне призна­чення державної служби не знайшло свого відображення у законо­давчому визначенні цього поняття. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу», остання являє собою професійну діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів [26,с.98].

Для розуміння сутності державної служби важливо з"ясувати її межі. Протягом багатьох років вважалося, що у межах державної служби регулюються такі питання, як встановлення посад в держа­вних органах, правил заміщення посад, підбір працівників, регулювання службової діяльності, визначення терміну служби і порядку звільнення. В такому розумінні державна служба охоплювала всі категорії працівників, які були зайняті не лише в державному апа­раті, але й в установах, організаціях як об"єктах управлінського впливу . Пізніше було зроблено спробу обмежити зміст державної служби шляхом визначення її як специфічного, організа­ційно-правового засобу формування і організації роботи особового складу всього державного апарату .

Означені підходи зумовили застосування терміну «державна слу­жба» в широкому і вузькому розумінні. Державна служба в широкому розумінні зводиться до виконання службовцями своїх обов"язків в усіх державних організаціях: в органах державної влади, на підприємствах, в установах, в інших організаціях. У вузькому розумінні - це виконання службовцями своїх обов"язків власне в державних органах. У цьому ключі цікавим є питання про розмежування державної служби і служби в органах місцевого самоврядування . Сьогодні практика йде шля­хом поширення на працівників органів місцевого самоврядування за­конодавства про державну службу.

Державна служба - це складне соціальне явище, «одна із важ­ливіших сфер державного управління» [26, с.104], рівень розвитку якої прямо визначає раціональність, ефективність, і конструктив­ність функціонування інших її сфер. Характером діяльності персо­налу державного апарату і організацією всієї його роботи визнача­ється політика й економіка, соціальне життя та культура, безпека і оборона, міжнародні відносини й стан прав людини в суспільстві. Тому розкривати зміст поняття державної служби доцільно через комплексний підхід, застосовуючи для цього науковий інструмент, засоби пізнання і данні різних галузей наукових знань», що відрізняють його від інших суспільних явищ і виділяють з пере­ліку правових [32, с.141].

Поняття «державна служба» важко чітко окреслити, оскільки воно використовується у різних розгалужених концептуальних сфе­рах, воно перенасичене багаточисельними значеннями. В спеціаль­ній літературі відсутнє однозначне, а відповідно, загальноприйняте поняття державної служби. Воно часто визначається на основі дію­чих правових актів, виходячи з того, що державна служба є різнови­дністю праці працівників державних організацій, що є державними службовцями; невід"ємна властивість держави [22, с.178]. Специфічна концепція державної служби покладена в основу Закону Росій­ської Федерації «Про основи державної служби Російської Федера­ції» [23,с.56]. В трактуванні цього Закону під державною службою розу­міється професійна діяльність щодо забезпечення виконання пов­новажень державних органів. При цьому до державної служби від­носиться виконання посадових обов"язків особами, які обіймають державні посади лише певних категорій, визначених у самому зако­ні. Згідно з Законом Республіки Беларусь «Про основи служби в державному апараті», служба в державному апараті представляє собою вид трудової діяльності, що здійснюється громадянами на професійній основі в визначених даним Законом державних орга­нах, що забезпечують виконання функцій держави. Відповідно до ст. 1 Закону Республіки Польща «Про державну службу», «для забезпечення професійного, надійного, неупередженого виконання завдань і функцій держави впроваджується державна служба» [25,с.127].

Аналіз форм організації державної служби в таких державах, як Франція, ФРН, Італія, Велика Британія, США, Канада показує, що поняття «державна служба», «цивільна служба», «публічна служба», «публічно-правова служба» в різних державах неадекватні і розумі­ються по-різному. Так, термін «публічна влада» у Франції зводиться до того, що він пов"язаний з управлінською діяльністю, причому з поняття виділяються державні організації, для яких управлінська діяльність не є головною метою [26, с.45]. Згідно з французьким адміністративним правом, для публічної служби характерні насту­пні основні риси: вона здійснюється у суспільних інтересах; орган, на який покладене керівництво публічною службою, має бути наді­лений прерогативою публічної влади; вища адміністрація має пра­во контролювати рішення, які приймають керівні органи діючої публічної служби. Поняття «чиновник» відноситься тільки до служ­бовців публічної служби, що визначається переліченими ознаками. Основними елементами, що характеризують стан чиновника, є за­йнятість на «постійній службі» в органах державного управління і «включення в штат». Тимчасово службовці, а також службовці пуб­лічних служб, що мають промислово-торгівельний характер, за ви­ключенням директорів і бухгалтерів, не розглядаються як чиновни­ки. У Німеччині термін «державна служба» є збірним по­няттям, що поширюється на усіх осіб, які зайняті в системі держав­ного управління [28, с.8б]. При цьому необхідно розрізняти осіб, які знаходяться переважно у державно-правовому відношенні до дер­жави - чиновників і осіб, що знаходяться у більш широкому приват­ноправовому відношенні до неї - службовців і робітників. Німецькі вчені визначають сутність «публічної служби» в різних аспектах: у функціональному - вона розуміється як діяльність з метою вико­нання загальнодержавних завдань управління; в інституційному - під нею розуміють певне коло осіб, спеціальною функцією яких є виконання публічних справ; у юридичному «публічна служба» охоп­лює правове регулювання особистих публічно-правових, службових відносин, які у свою чергу поділяються на чиновницькі і відносини найманих осіб - службовців і робітників державних установ [26, с.62]. Критерієм їх розрізнення виступає правова форма призначен­ня: для перших - акт призначення, що видається в особливому по­рядку компетентними владами, для останніх - складений сторона­ми договір про вступ на службу. У США поняття «цивільна служба» значно вужче поняття «державна служба». Це поняття охоплює ли­ше чиновників державних установ. До нього не відносяться виборні посади, посади, що пов"язані з юриспруденцією, не відносяться до нього і армійські, флотські посади, посади в поліції. При цьому ка­тегорія недержавних службовців включає як посадових осіб, а також допоміжно-технічний персонал, пов"язаний з реалізацією державно-владних повноважень, так і працівників за наймом, у тому числі викладачів державних навчальних закладів, працівників державних підприємств і сфери комунального обслуговування. В широкому розумінні «державним службовцем» вважається особа, праця якої оплачується з бюджету федерації, штату або місцевого органу вла­ди [26, с.71]. У Великій Британії поряд з вузьким розумінням кате­горії «цивільна служба» використовується широке поняття «публіч­на служба». Вузьке поняття «цивільна служба» охоплює основних посадових осіб держави як «слуг Корони»: міністри - політичні «слуги»; військовослужбовці - військові «слуги»; цивільні службовці - службовці міністерств, найманий як цивільний службовець, що отримує плату із бюджетних коштів. Поняття «публічна служба» охоплює усіх службовців публічного сектору: службовців мініс­терств, військових сил, поліції, публічних корпорацій, місцевих ор­ганів влади, державної служби, охорони здоров"я, шкільних вчите­лів, службовців інших органів центрального і місцевого управління. Перших називають «посадовими особами», а службовців міністерств «цивільними службовцями». Таким чином, у Великий Британії цивільна служба виступає однією із різновидів публічної служби [26, с.84].

Дослідження місця і ролі державної служби в організації суспільного буття, її найважливіших функцій, з"ясування багатоаспектного характеру державної служби в Україні дозволяє перейти де розгляду сутності, особливостей останньої та визначення на цін підставі відповідного поняття. Так, сутність державної служби ви­значається її соціальним призначенням: «Сутність державної служ­би має соціальну обумовленість, бо переслідує суспільно корисні цілі і завдання, що полягають у служінні суспільним інтересам. Ви­рішуючи чисельні суспільні та державні завдання державна служба виконує функції забезпечення, виконання й реалізації державної влади, яка повинна слугувати суспільству». Тому сутність державної служби полягає у виконанні нормативно-встановлених соціально-державних функцій. Сутність поняття державної служби полягає в наступному.

1. Державна служба - це професійна діяльність, тобто вона є для державного службовця професією - необхідністю виконувати соціальні посадові повноваження.

2. У межах цієї професійної діяльності реалізується компетен­ція державних органів.

3. Ця діяльність направлена на забезпечення функціонування державних органів. Ця діяльність полягає у виконанні посадових обов"язків.

Таким чином, беручи до уваги усі вище наведені точки зору відносно місця та ролі державної служби у демократичному суспі­льстві, її понятійного апарату, можливо зробити висновок про те, що сутність поняття державної служби полягає в наступному: це професійна діяльність, тобто вона є для державного службовця професією, необхідністю виконувати соціальні запити шляхом ви­конання посадових обов"язків; у межах цієї професійної діяльності реалізується компетенція державних органів; дана діяльність спря­мована на забезпечення функціонування державних органів; вона полягає насамперед у виконанні посадових обов"язків.

1.2. Види державної служби

У науковій літературі найчастіше державну службу класифікують як публічну службу і поділяють на два види : - державну службу; - муніципальну службу (для України — служба в органах місцевого самоврядування). Багато теоретичних понять, характеристики, що властиві для державної служби, у цілому властиві і для муніципальної. Державна служба і служба в органах місцевого самоврядування поєднують суб’єктів державно-службових відносин тим, що вони функціонують на професійній основі і виконують завдання цих органів, що входять до структури механізму держави[21,79] Відповідно до компетенції унормування процедури призначення на державну службу та звільнення з неї здійснюється також актами Президента України та Кабінету Міністрів України. У свою чергу, державна служба залежно від гілок влади поділяється на такі види: в апараті єдиного органу законодавчої влади; в органах виконавчої влади; у судових органах і органах прокуратури.

Кожний вид державної служби має своє правове оформлення, характеризується особливими ознаками і спеціальним правовим статусом. Державна служба також класифікується як цивільна і мілітаризована. Цивільна служба, у свою чергу, поділяється на два види: цивільна загальна служба — здійснення загальних, стандартних функцій, що характерні для всякого виду державної служби, яка не відрізняється галузевою специфікою; цивільна спеціальна служба — її реалізація встановлюється особливими правовими актами, за якими державні службовці обіймають певні посади в державних органах конкретної, спеціальної компетенції, що відображається на практичній діяльності персоналу (наприклад, суддівська, залізнична, нотаріальна, дипломатична служба та ін.). Для мілітаризованої служби є характерними захист життя і здоров’я людей, забезпечення безпеки громадян, порядку управління, основних прав громадян. Окремим органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування України притаманні певні структурні особливості державної служби.[22,179] Щоб зрозуміти особливості різних видів державної служби, необхідно розглянути сутність, роль, структури, організацію, завдання, права, обов’язки, відповідальність кожного такого органу виконавчої влади, проходження служби, статус та соціальний і правовий захист її працівників, і в першу чергу в таких органах державної влади України: військова служба; органи прокуратури; апарат судів; служба безпеки; органи внутрішніх справ (міліції); органи податкової служби; органи митного контролю; дипломатична служба. Розглянемо кілька видів державної служби. 1. Відповідно до чинного законодавства до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі — органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби є відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими равопорушеннями (далі — податкова міліція). Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та в їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях обласного рівня утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — Державною податковою адміністрацією України. Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», іншими законами і нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.[4] Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; - внесення і встановлення порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів, методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податку та інших обов’язкових платежів та єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб; - роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. Крім перелічених функцій державні податкові інспекції районного рівня організовують у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах державної податкової служби, а також виконують інші функції, пов’язані із здійсненням відповідними підрозділами податкової міліції повноважень, передбачених ст. 21 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: - запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; - розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; - забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних із виконанням службових обов’язків. 2. Відповідно до Закону України «Про міліцію» міліція України — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.[3] Основними завданнями міліції є: - забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; - запобігання правопорушенням та їх припинення; - охорона і забезпечення громадського порядку; - виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - захист власності від злочинних посягань; - виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; - участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні обов’язків, що покладені на них законом. Діяльність міліції, як і будь-якого іншого державного органу виконавчої влади, будується на певних принципах: законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями, населенням. Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. Не підлягають розголошенню тільки відомості, що становлять державну або службову таємницю. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких партій і рухів. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських oб’єднань, що мають політичну мету. Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, иконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. 3. Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Її діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держмитслужба України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Положенням «Про Державну митну службу України», актами Президента та Кабінету Міністрів України. Держмитслужба України узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Держмитслужба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями Держмитслужби України є: - забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; - захист економічних інтересів України; - контроль за додержанням законодавства України про митну справу; - використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; - удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; - здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; - здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; - боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи. З метою організаційного забезпечення своєї діяльності та відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну службу» члени Кабінету Міністрів України, голови місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади патронатної служби згідно зі штатним розписом і категорією, що відповідає посаді. Патронатна служба може складатися з помічника, радника, керівника прес-служби або інших посад, передбачених штатним розписом. Патронатна служба членів Кабінету Міністрів України, голів місцевих державних адміністрацій утворюється в межах граничної чисельності апарату та його штатного розпису. Чисельність служби та її структура затверджується керівником. Працівники патронатної служби підпорядковуються безпосередньо члену Кабінету Міністрів України, голові місцевої державної адміністрації, при яких утворена служба. Працівники патронатної служби є державними службовцями. Кабінет Міністрів України Постановою від 19 травня 1999 p. № 851 затвердив Порядок перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій. Цим Порядком визначено, що на посади патронатної служби членів Кабінету Міністрів України, голів місцевих державних адміністрацій приймаються громадяни України, які мають необхідний досвід роботи в органах управління, відповідної галузі чи у сфері діяльності, з урахуванням напряму роботи посадової особи, при якій утворена служба. Прийняття на патронатну службу здійснюється без проведення конкурсу.[8] З метою набуття працівниками патронатної служби практичного досвіду, перевірки їх професійного рівня і ділових якостей може встановлюватися стажування. Працівники, які досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються. Державні службовці патронатної служби можуть бути звільнені у разі зміни керівника або складу державного органу. У цьому разі працівника можна не попереджати, але йому надаються пільги і компенсації, передбачені ст. 49-3 Кодексу законів про працю України. Інші питання проходження служби працівниками патронатної служби регулюються законодавством та нормативними актами про державну службу.[14] Та все ж чинне законодавство про державну службу не дає чіткого поділу її на види, тому вирішення цього питання стає надзвичайно актуальним. Тому, ми пропонуємо застосовувати принцип поділу всієї державної служби на три типи. Причому виділяємо як два основних типи - цивільну службу та мілітаризовану службу. Ті складові державної служби, що їх не можна віднести до цих двох типів, слід згрупувати в проміжний (третій) тип - спеціалізований. Такий підхід, на нашу думку, дасть можливість здійснити класифікацію за типовими та видовими ознаками всієї сукупності правовідносин, що виникають на державній службі.

1.3. Класифікація державних службовців

В основі розробки системи державної служби лежить метод класифікації посад. Його розвиток веде до встановлення рангової структури та компенсаційних рівнів для державної служби. Система класифікації посад є важливим інструментом функціонування інституту державної служби. Назвемо лише основні її переваги: 1. Визначення професійних вимог, обов"язків, обсягу повноважень та відповідальності службовців. 2. Встановлення критеріїв для рівнів оплати праці. 3. Встановлення ієрархічних рівнів між різними категоріями службовців. 4. Стимулювання покращення ефективної діяльності службовців через можливість службового просування та матеріального забезпечення. 5. Упорядкування структури державної служби. 6. Створення стандартної термінології для функцій управління персоналом. 7. Захист службовців від політичних і персональних впливів при вступі на роботу, зміні політичної чи персональної кон"юнктури та визначення рівня їх матеріального забезпечення. Класифікацію посад можна визначити як організац .....

Страницы: [1] | 2 | 3 |




 




 

Записник:
Вибранних робіт  

На данній час, в нашій базі:
Реферати: 5481
Розділи по алфавіту:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Ключеві слова: Організація державної служби в Україні | Реферат

РефератБанк © 2018 - Банк рефератів, дипломні, курсові роботи - безкоштовно.
продвижение веб сайта